Майно закладів освіти під особливим захистом: які правочини та види діяльності заборонені у 2026 році
В Україні питання ефективного управління комунальним майном закладів освіти залишається одним із найгостріших для органів місцевого самоврядування. Через демографічні зміни та оптимізацію освітньої мережі громади часто шукають шляхи використання вільних площ чи приміщень ліквідованих шкіл.
Під час спеціального вебінару «Правовий режим майна закладів освіти комунальної власності» експерти швейцарсько-українського проєкту DECIDE Андрій Мацокін та Яна Брусенцова детально розібрали законодавчі межі, ризики та судову практику.
📅 Циклограма діяльності заступника директора: жовтень
Законодавчі табу та захист освітньої інфраструктури
Основний принцип, яким мають керуватися засновники закладів освіти, — це сувора заборона на приватизацію та зміну цільового призначення майна. Законодавство України встановлює імперативні норми щодо захисту освітніх об'єктів. Будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації та навіть транспортні засоби шкіл не підлягають вилученню чи приватизації. Також заборонено використовувати це майно для видів діяльності, не передбачених спеціальними законами.
Винятком є передача приміщень в оренду, однак і тут діють чіткі рамки. Оренда дозволяється виключно для надання тих послуг, які не може забезпечити сам заклад, і лише за умови, що вони безпосередньо пов'язані з обслуговуванням учасників освітнього процесу або забезпеченням навчання. У березні 2026 року уряд ухвалив нову постанову Кабміну № 287, яка затвердила вичерпний перелік цільових призначень для надання в оренду майна державних та комунальних закладів освіти.
Ризики для громад та судова практика прокуратури
На практиці органи місцевого самоврядування нерідко припускаються помилок, віддаючи вільні шкільні площі, майстерні чи склади під виробничі потреби бізнесу або для цілей, не пов'язаних із навчанням. Експерти наголошують, що подібні рішення масово оскаржуються прокуратурою у судах. Навіть якщо отримані від оренди кошти повністю спрямовуються на утримання школи, суди стають на бік позивача, якщо орендоване приміщення не слугує освітнім потребам дітей.
Отримані від оренди чи використання освітнього майна кошти мають зараховуватися і витрачатися виключно на потреби цього закладу або на загальні освітні потреби громади, якщо мова йде про ліквідовану юридичну особу. Спроби перенаправити ці фінанси на інші сфери життєдіяльності громади є прямим порушенням Бюджетного та Освітнього законодавства.
Доля ліквідованих шкіл у сільській місцевості
Окрему увагу юристи приділили майну закритих шкіл у сільській місцевості. Якщо діяльність закладу припинена або його повністю ліквідовано, таке майно дозволяється використовувати лише у п'яти визначених сферах: освіта, соціальний захист, культура, спорт та охорона здоров'я.
Якщо ж у сільській громаді немає можливості задіяти будівлю за цими п'ятьма напрямами, рада має право прийняти обґрунтоване рішення про використання майна для інших потреб суспільного життя, зокрема для розміщення старостату чи адміністративних служб.
Проте для цього необхідно обов'язково дотриматися процедури: довести неможливість профільного використання, провести офіційні консультації та громадські обговорення з жителями території, а також оформити вмотивоване рішення ради. Крім того, передавати таке майно в оренду для інших потреб дозволяється не раніше ніж через один рік із дати внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру.
Нові юридичні реалії: від оперативного управління до узуфрукту
Експерти також роз'яснили важливі зміни у правовому статусі майна. Після скасування Господарського кодексу замість звичного права оперативного управління в законодавство впроваджено поняття узуфрукту. Узуфрукт передбачає безоплатне користування комунальним майном закладом або відділом освіти.
Право узуфрукту підлягає обов'язковій державній реєстрації. У разі реорганізації чи оптимізації закладу рішенням засновника припиняється попередній правовий режим та встановлюється узуфрукт для нового суб'єкта. Крім того, громадам рекомендується звертати увагу на механізми публічно-приватного партнерства для розвитку професійної та міжшкільної інфраструктури, де майно залишається у комунальній власності, але залучає інвестиції для практичного навчання молоді.
Дізнавайтеся про зміни першими. Додайте 
