Підпільні школи та фіктивне навчання: освітній омбудсмен попереджає про ризики для дітей і держави
На початку 2026 року журналістське розслідування про нелегальну школу при одному з монастирів УПЦ Московського патріархату в Києві спричинило широкий суспільний резонанс. У матеріалі йшлося про навчання дітей російською мовою за радянськими підручниками без ліцензії та державного контролю. Ситуація знову актуалізувала питання: наскільки ефективно держава контролює приватні, домашні та альтернативні форми освіти в умовах війни.
📈 Стратегія розвитку закладу освіти: із чого почати
За даними на 2023–2024 навчальний рік, понад 167 тисяч дітей в Україні перебували на індивідуальних формах навчання. Із них більш як 51 тисяча — на екстернаті, майже 92 тисячі — на сімейній формі. Водночас фахівці застерігають: частина таких дітей може фактично не здобувати повноцінної освіти відповідно до державних стандартів.
Освітній омбудсмен Надія Лещик у коментарях щодо резонансного кейсу зазначила, що проблема нелегальної освітньої діяльності в Україні є системною. За її словами, чимало структур, які фактично навчають дітей, юридично не є закладами освіти. Вони маскуються під сімейні клуби, гуртки чи позашкільні ініціативи, для яких ліцензування не є обов’язковим. У результаті держава практично не має інструментів для контролю змісту навчання та дотримання прав дитини.
Особливу небезпеку, за словами омбудсмена, становлять випадки, коли діти відвідують підпільні школи, але формально зараховані до інших — часто ліцензованих — закладів освіти. У таких ситуаціях виникають ризики фальсифікації оцінок, отримання бюджетної субвенції на учнів, які фактично не навчаються, а також ідеологічного чи пропагандистського впливу на дітей.
Наразі щодо згаданого у розслідуванні випадку тривають перевірки за участі Державної служби якості освіти та правоохоронних органів. Вони мають встановити, хто саме навчався в нелегальному закладі, за якими програмами та чи порушувалися норми законодавства, зокрема у сфері мови, декомунізації та безпеки дітей.
Надія Лещик наголошує: діти, які не опановують державну мову, історію України та базові компетентності, у майбутньому матимуть обмежений доступ до освіти й професії. Це є прямим порушенням прав дитини та створює довгострокові ризики і для суспільства загалом.
Окремо посадовиця звертає увагу на ліберальність українського законодавства щодо відвідування школи та сімейної форми навчання. За її словами, мінімальна відповідальність батьків і слабкий контроль з боку закладів освіти призводять до того, що частина дітей фактично «випадає» з освітньої системи. Водночас посилення контролю потребує зваженого підходу, щоб не створити надмірного тиску на сумлінні приватні школи та родини.
У разі виявлення підпільних шкіл або сумнівних освітніх осередків освітня омбудсмен закликає громадян звертатися до Національної поліції та служб у справах дітей. Закон «Про освіту» і Сімейний кодекс України прямо зобов’язують батьків забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та виховувати її в дусі поваги до держави й національних цінностей.
«Освіта в підпільних школах — це не альтернатива, а позбавлення дитини майбутнього», — підкреслює Надія Лещик, закликаючи батьків обирати легальні форми навчання, які відповідають державним стандартам і не порушують прав дітей, особливо в умовах війни.
Підпишіться на канал 
