Методика Р4С: як упровадити

Автор
заступник директора з науково-методичної роботи Рівненського ОІППО, канд. філософських наук
Як упровадити методику Р4С — «Філософія для дітей». Що прививати дітям, аби вони були готовими до ризиків і загроз глобалізованого світу

 

Експерти багатьох країн переконані, що незабаром деякі професії зникнуть. Так, до 2030 року застаріють такі з них, як лектор, бібліотекар, архіваріус, турагент, юрисконсульт, нотаріус, аналітик, секретар, провізор, фармацевт, логіст, диспетчер, банківський операціоніст, журналіст та інші. Роботодавці розраховують на те, що потенційний працівник умітиме:

  • креативно мислити;
  • управляти часом;
  • комунікувати;
  • застосовувати нетворкінг;
  • керувати проектами;
  • створювати команду;
  • розробляти й наповнювати сайти;
  • робити комп’ютерну графіку та відеомонтаж.

Як розвинути EQ школярів

Що вища посада, то вищі вимоги до потенційного кандидата.

Дослідження, проведені у Гарвардському університеті та Стенфордському дослідницькому інституті, засвідчують, що 75-85% професійного успіху залежить від соціальних «м’яких» навичок — «soft skills» і лише 15-25% — від професійних знань, тобто «твердих навичок» — «hard skills».

Нині одне з пріоритетних завдань педагогів — інтегрувати соціальні навички в щоденне життя дітей, формувати компетентності, які підготують їх до життєдіяльності в інформаційному та постінформаційному суспільстві. І таке завдання спонукає їх до пошуків нових методів навчання.

Науковці вважають P4C (Philosophy for Children) — методику «Філософія для дітей» — найліпшим освітнім проектом, що готує майбутні покоління до ризиків і загроз глобалізованого світу.

За методикою «Філософія для дітей» понад 50 років працюють педагоги 80 країн на всіх континентах. Її розробив американський філософ і педагог Метью Ліпман (Matthew Lipmann). За допомогою методики Р4С дітей готують до свідомої та відповідальної участі в демократичному устрої, який спонукає їх як громадян самостійно приймати рішення.

За методикою «Філософія для дітей» діти навчаються:

  • формулювати й висловлювати свою думку;
  • аргументувати власну точку зору;
  • комунікувати та взаємодіяти з оточенням;
  • ставити запитання та шукати на них відповіді;
  • гнучко мислити;
  • цілісно бачити проблемне питання чи ситуацію.

Кінцева мета застосування методики — сформувати в дітей критичне, креативне та піклувальне мислення. Крім того, у них розвиваються різні типи мислення та соціальні навички, вони стають упевненими у своїх можливостях і талантах.

 

На чому базується методика

Методика «Філософія для дітей» спрямована на те, щоб навчити дітей філософувати, а не філософії як такої. Усі навчальні предмети слід розглядати з ними крізь призму філософських проблем, які задають параметри світоглядного характеру. Основну увагу варто фокусувати не на запам’ятовуванні інформації, а на активному «творенні» філософії, що потребує зусиль з боку інтелекту, розв’язання проблем, пов’язаних із реальною життєдіяльністю дітей.

У навчанні дітей за методикою Р4С провідну роль відіграє не кількість засвоєної інформації, а набуття навичок дослідження інформації, вільного оперування цією інформацією, здатності самостійно оцінити певну інформацію тощо.

Як упроваджувати медіаосвіту в школі

Сутність методики «Філософія для дітей» полягає в тому, що навчальні предмети слід будувати за моделлю філософської дискусії та філософського дослідження. В основі методики — «сократівський діалог», який передбачає використання запитань.

Уроки за методикою Р4С мають такі складові, як філософська новела та спільнота дослідників.

Як організувати дослідження в класі

Щоб перетворити клас у спільноту дослідників, слід змінити структуру уроку. Формальний поділ на дві частини, коли вчитель пояснює матеріал, а учні відповідають, змінюється на неформальну бесіду.

Такі заняття можна проводити й дистанційно, але спочатку потрібно провести учням невеличкий інструктаж.

Перша обов’язкова умова заняття — коло, у якому разом з усіма дітьми сидить (а не стоїть!) вчитель. Коло дисциплінує учасників. У колі ніхто не займається своїми справами, не спілкується із сусідами. Воно «відкриває» довіру одне до одного, адже стимулює дивитися в очі кожного учасника. Так зростає рівень уважності до того, хто говорить, і відповідно зростає рівень розуміння тієї інформації, яка звучить.

Важливо, щоб діти під час уроків не лише чітко й правильно відповідали, як на уроці математики, а крок за кроком опановували навички логічного й аргументованого мислення.

У спільноті дослідників форма діяльності — усний «сократівський діалог». Сократ зазначав, що найліпшою формою навчання є діалог, спільна аргументована діяльність. Він порівнював цю діяльність із майєвтикою — мистецтвом «витягувати» приховане в людині правильне знання за допомогою майстерно сформульованих навідних запитань. Головна мета «сократівського діалогу» — це розповісти так, щоб змусити слухача здогадатися й зробити важливе для себе відкриття.

Алгоритм мислення, який використовував Сократ, — подив (what?) — сумнів (really?), тобто запитання — відповідь — запитання — відповідь тощо.

«Сократівський діалог» передбачає залучення учнів до філософування, ознайомленням з філософією «зсередини», а не ззовні. Що це означає? Для усвідомлення різниці між «сократівським» і «платонівським» методами навчання можна порівняти їх із двома методами навчання танго.

Для того щоб дізнатися про танець танго, можна піти на лекцію про його історію й дізнатися про виникнення танцю, про основні рухи тощо. Навряд чи результатом лекції буде вміння танцювати. А можна вчинити по-іншому: учитель танцює з учнем, показує і коментує, як потрібно танцювати танго, навчає основних правил, корегує рухи, розкриває сутність танцю.

Отже, «платонівський метод» — це інформативний метод, а «сократівський» — проблемно-орієнтований.

Завдання вчителя-модератора полягає в тому, щоб, по-перше, непрямо задати тон і напрям діалогу. При цьому діти не мають відчувати жодного скеровування, бо тоді включиться їхня реакція на авторитет педагога, як це буває у класичному форматі: те, що говорить учитель — істина. Часто це може демотивувати дітей висловити свою точку зору, яка не збігається з позицією педагога. По-друге, завжди є ризик, що діалог піде не так, як було заплановано. У такому разі педагогу-модератору необхідно швидко зорієнтуватися в ситуації та гідно вийти з неї.

Роль учителя-модератора — не навчити дітей чи оцінити їхні відповіді, а стимулювати активність і прагнення учнів, аби кожна їхня відповідь була зрозумілою, обгрунтованою, узгодженою з іншими позиціями, запропонованими раніше. Модератор також має стежити за відповідями дітей, заохочувати їх до деталізації або до узагальнення. 

 

Як навчати дітей критичного, креативного та піклувального мислення

Під час обгрунтування власної думки слід навчати дітей обов’язково наводити аргументи. Вони бувають сильними і слабкими, з логічними помилками. Учитель має вказати дітям на це й допомогти їм вибудовувати сильну аргументацію на користь своєї точки зору.

Учитель може ознайомити дітей з таким алгоритмом побудови сильної аргументації:
• озвучити власну думку;
• висунути гіпотезу, припущення (чому?);
• сформулювати аргументи (тому що);
• знайти контраргумент та озвучити концепт, умовисновки, які не піддаються запереченню;
• застосувати твердження на практиці, у реальній ситуації.

Алгоритм побудови сильної аргументації дає змогу навчати дітей приймати ретельно обмірковані рішення, тобто розвивати критичне мислення. Креативне мислення передбачає, що діти генерують нові ідеї, вони відкриті до нового, уявляють, нестандартно мислять — знаходять різні рішення для розв’язання тієї самої проблеми. Саме під час групової роботи у «спільноті дослідників» формується піклувальний аспект мислення. Адже треба переконатися, що ваша гіпотеза — варіант розв’язання проблеми — враховує інтереси та почуття інших. Усі ці навички в сукупності дають змогу виховати дітей, які в майбутньому будуть здатні знаходити можливості, створювати їх та ефективно ними управляти.

Нині варто не стандартизувати методи тестування, а змінювати парадигму освіти. Вона має пробуджувати приховані можливості та розвивати людський потенціал. Досвід та методика «Філософія для дітей» Метью Ліпмана становлять науковий і практичний інтерес. Вони розширюють уявлення педагогів про багатство ідей і методик у світі, тому що спрямовані на розвиток мислення дітей, формування в ньому пізнавальних і ціннісних уявлень та установок.

 



зміст

Центральна частина статичний блок 2

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді