Ресурси особистості: визначаємо та відновлюємо
Підтримка особистісного здоров'я: акценти
Німецький соціальний психолог і психоаналітик Еріх Фромм (Erich Fromm) виділив три ресурси особистості, що допомагають їй долати складні життєві ситуації:
- надія — готовність до майбутніх подій, саморозвиток і бачення перспектив, що сприяють життєдіяльності та особистісному зростанню;
- раціональна віра — усвідомлення, що існує багато можливостей, і потрібно їх вчасно виявляти та використовувати;
- душевна сила, або мужність — здатність протистояти спробам зруйнувати надію та віру; здатність говорити «ні» тоді, коли увесь світ хоче почути «так».
Роботу з дитиною раннього віку педагогам слід не вибудовувати за принципом розвитку окремих психічних процесів, а скеровувати на загальне, максимально різнобічне ознайомлення малюка зі світом предметів, людей і взаємин.
Ще одне багатогранне поняття, що стосується ресурсів особистості, — життєстійкість. Цей термін увів професор Каліфорнійського університету Сальваторе Мадді (Salvatore R. Maddi). Життєстійкість — інтегративна характеристика особистості, що обумовлює те, наскільки успішно вона долатиме життєві труднощі. Також це поняття передбачає здатність людини виживати в складних ситуаціях і при цьому зберігати психічне здоров’я. Життєстійкість охоплює:
- включеність у життя, що базується на вірі в себе та свої сили. Завдяки їй особистість може успішно діяти в ситуації, що склалася, проявляти активність і прагнути самореалізовуватися;
- готовність керувати своїм життям; вміння брати на себе відповідальність за ухвалені рішення;
- прийняття життєвих викликів, вміння ризикувати — здатність дивитися на складні життєві обставини й нові ситуації як на події, що сприяють розвитку — допомагають глибше зрозуміти сенс життя, збагатити особистий досвід.
Дослідниця Лада Александрова розглядає життєстійкість як здатність людини давати собі раду з життєвими обставинами.
Американський професор Стіван Хобфолл (Stevan E. Hobfoll) відзначає, що людина може не лише нарощувати ресурси — примножувати, розвивати й відновлювати їх, а й консервувати — зберігати наявні ресурси, розподіляти їх відповідно до цінностей та пріоритетів. Уміння керувати своїми ресурсами дає змогу адаптуватися до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються. Також дослідник відзначає, що втрата ресурсів сама собою стресогенна й призводить до втрати суб’єктивного добробуту, негативно позначається на стані фізичного здоров’я.
Для того щоб поновити свої ресурси та посилити життєстійкість, а також допомогти це зробити колегам-педагогам і батькам вихованців, пропонуємо скористатися спеціальними психологічними практиками.