Сімейна дискримінація: чому виникає та чим загрожує

Справи керівника у жовтні: що проконтролювати

Психологи стверджують, що основними принципами конструювання сучасної сім’ї, у якій комфортно почувається кожен її член, є:

В основі зазначених принципів — толерантність і повага до інших, — нехтування якими призводить до сімейної дискримінації. Вона негативно впливає на життя всіх членів родини, оскільки:

• нівелює можливість відкритої взаємодії
• унеможливлює безпечність взаємин
• викорінює толерантне ставлення одне до одного
• перешкоджає ефективній самореалізації кожного члена родини
• загрожує психологічному, а іноді й фізичному здоров’ю.

Сімейна дискримінація — несправедлива поведінка щодо одного (двох і більше) членів родини з боку інших членів сім’ї: від ігнорування, вербальних образ і фізичних нападів до відмови в основних потребах, реалізації тих чи тих прав

Чому виникає дискримінація у сім’ї

Незалежно від проявів в основі сімейної дискримінації — заперечення, неприйняття відмінностей, неповага до інших.

Чи не основною передумовою виникнення дискримінації є негативні соціальні стереотипи. Вони породжують упередження, що запускають дискримінаційні процеси.

Через панівні уявлення в суспільстві щодо того, що означає бути жінкою, чоловіком, дружиною, батьками тощо, у членів сім’ї може виникати відчуття незадоволення, дискомфорту.

Відчуття «невідповідності стандартам» призводить до появи труднощів у взаєминах.

Дискримінаційні процеси в сім’ях часто розростаються через так звані розширені привілеї когось із членів родини. Ідеться про відчуття виняткового права на щось у сімейних взаєминах відповідно до статусу, віку, статі тощо. Фактично такі привілеї «легітимізують» дискримінаційну поведінку.

Вікова дискримінація

Вікова дискримінація у сім’ї полягає в негативному ставленні до представників іншого покоління, які матеріально та/чи психологічно залежать від інших.

Жертвами вікової дискримінації стають переважно діти. Їхню думку ігнорують, не враховують під час прийняття важливих сімейних рішень щодо виховання, розвитку чи дозвілля.

Так відбувається через стереотипні міркування дорослих:

• час дорослих набагато цінніший за час дітей
• справи батьків завжди серйозні та важливі, а діти лише граються та байдикують
• діти не мають достатнього життєвого досвіду і відповідних розумових здібностей, аби брати участь у розв’язанні «дорослих» питань
• батьки ліпше знають, як дітям буде добре, де навчатися, із ким спілкуватися, чим займатися тощо.

Деякі батьки поводяться надто суворо, ототожнюють поняття «дисципліна» із тотальним контролем і вимогою абсолютної покірності дитини. У таких родинах спроби дитини проявляти самостійність і робити щось по-своєму закінчуються насильницькими діями з боку дорослих.

«Батьківською любов’ю» маскують дискримінацію.

Дорослі вважають за необхідне «соціалізовувати» дітей, розвивати, навчати й виховувати їх, аби ті згодом зайняли в суспільстві престижну нішу — обійняли високу посаду, були матеріально забезпеченими тощо.

Таке «доросле» розуміння «щасливого» дитинства призводить до перевантаження дитини: через значну кількість різноманітних занять у неї не залишається часу для ігор на вулиці, спілкування з друзями тощо.

Традиційно українській культурі притаманне поважне ставлення до людей літнього віку. Однак у сучасних сім’ях дідусі й бабусі також стають жертвами дискримінації.

Нині стійко закріпився оцінювальна континуум «молодість — старість», за якого:

молодість	асоціюють із позитивними конотаціями (краса, здоров’я, енергійність, щастя, успішність, перспективність тощо)
старість	супроводжують негативними конотаціями (хвороба, безпомічність, слабоумство, нещастя, відсутність майбутнього тощо)

Ґендерна дискримінація

Передумовою виникнення ґендерної дискримінації насамперед є патріархальні погляди щодо ролі партнерів у сім’ї:

Такі уявлення дискримінують як жінок, так і чоловіків, оскільки шляхи їхньої самореалізації чітко визначені та не підлягають «оскарженню». Вони не дають змоги конструювати спільне життя відповідно до індивідуальних потреб та інтересів кожного. Подібні переконання стають джерелом сімейних конфліктів, нав’язують нормативні ролі.

Дискримінація і насилля

Дискримінація може стати підґрунтям для виникнення насилля в сім’ї.

Насилля в сім’ї — це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї щодо іншого, які порушують його права і свободи як людини і громадянина, завдають моральної, фізичної чи психологічної шкоди.

Може мати такі прояви:

• вербальні образи
• приниження
• знущання
• погрози
• змушування
• примусове позбавленні волі
• суворий контроль поведінки
• побиття.

Насилля як крайній вияв дискримінації здебільшого притаманний тоталітарним сім’ям. Особливістю побудови взаємин у таких сім’ях є утвердження влади та її захист домінантним членом сім’ї:

• його права і привілеї не обговорюють
• його потреби і бажання є первинними, а бачення сімейного життя — безапеляційним.

Значна частина українців досі дотримується патріархальних уявлень щодо конструювання сімейного простору. Це марґіналізує партнерські (демократичні) сім’ї, спрямовані на індивідуальну самореалізацію кожного члена родини.

Як запобігти насиллю у сім’ї

Чи не основне завдання педагогів навчальних закладів (і практичного психолога зокрема) задля запобігання сімейній дискримінації та насиллю в сім’ї — організувати належну просвітницьку роботу з молоддю.

Акцент варто зробити на:

• розвитку в учнів поваги і толерантності до поглядів інших
• підвищенні рівня їхньої самоповаги
• усвідомленні ними цінності кожної людини
• формуванні партнерської позиції у взаєминах з іншими
• застосуванні принципів екологічності та діалогічності під час сім’єтворення
• оволодінні навичками захисту своїх прав і мирного розв’язання конфліктів.

За матеріалами Ольги КЛЯПЕЦЬ,
старшого наукового співробітника лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, канд. психол. наук