Тривожність і страхи: діагностико-корекційна програма

Автор
психолог, канд. психол. наук
Автор
науковий співробітник лабораторії психології навчання Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України
Під час занять дитина боїться грати в нові ігри, пробувати нові види діяльності, шукає підтримки та заохочення з боку вихователя. Це свідчить про те, що дитина тривожна. Якщо правильно вибудувати взаємодію з такою дитиною, рівень тривожності можна знизити. Як це зробити?

Дитяча тривожність і страхи — проблема, із якою стикаються і батьки, і вихователі. Діти старшого дошкільного віку втрачають дитячу безпосередність. Це вікова закономірність. Тож вони зазвичай найбільше бояться «бути не тими» або зробити щось «не так», тобто не відповідати загальноприйнятим вимогам і нормам. Старші дошкільники, які вже вчаться в першому класі, — припуститися помилки чи отримати погану оцінку. Це провокує тривогу. Коли дорослі висувають до дитини надмірні чи суперечливі вимоги або надмірно контролюють і опікають її, у неї розвивається тривожність. Тривожність може посилюватися, якщо батьки та/або вихователі дотримуються авторитарного стилю виховання, постійно критикують дитину чи порівнюють її з іншими.

План діагностико-корекційної програми: скачати

Усе про тривожність та страхи

Тривожна дитина постійно відчуває неспокій і підвищене хвилювання, погано спить. Крім цього, тривожна дитина:

  • невпевнена у собі, має низьку самооцінку;
  • має низький рівень розвитку комунікативних навичок;
  • почувається розгубленою, не може концентрувати увагу;
  • не знаходить потрібних слів, коли її запитують;
  • говорить тихим тремтячим голосом;
  • може повторювати нав’язливі дії — гризти нігті, розхитуватися на стільці, намотувати волосся на палець.

Для тривожної дитини характерні негативні установки — вона боїться не виправдати сподівання значущих дорослих, очікує поганого ставлення до себе.

Як зберігати спокій та уникати тривожності

Діагностико-корекційна програма

Мета програми — створити умови для того, щоб знімати у дітей емоційне і тілесне напруження й у такий спосіб долати страхи й знижувати тривожність.

Завдання

Програма передбачає такі завдання:

  • створювати безпечний і захищений простір, у якому дитина матиме змогу проживати новий позитивний досвід;
  • відображати і вербалізувати почуття і переживання, які дитина актуалізуватиме під час занять;
  • розвивати комунікативні навички й творчі здібності;
  • формувати позитивне самосприйняття й підвищувати упевненість дитини у власних силах;
  • навчати самореалізуватися під час взаємодії з оточенням;
  • удосконалювати навички саморегуляції і самоконтролю;
  • знижувати загальний рівень тривожності;
  • актуалізувати почуття страху, позбуватися емоційно-негативних переживань і страхів.

Структура

Програма охоплює три етапи — діагностичний, практичний та контрольний (Таблиця).

Етап

Мета

Заходи

Діагностичний

Визначити емоційний стан дитини

  • Первинна зустріч з дитиною та її батьками
  • Діагностика емоційного стану дитини
  • Бесіда з батьками, збір анамнезу

Практичний

Запобігати порушенням емоційної сфери та корегувати їх

  • Індивідуальна робота з дитиною за планом програми (див. Додаток)

Контрольний

З’ясувати ефективність корекційної роботи

  • Контрольне тестування
  • Повідомлення батькам результатів роботи за програмою

Програма розрахована на 10 занять*. Їх проводять один раз на тиждень. Тривалість одного заняття — 45—60 хв.

Методи роботи

У межах програми доцільно використовувати такі методи і техніки: релаксація, нейропсихологічна корекція, ізотерапія, ігротерапія, пісочна терапія, драматизація, музична метафора, лялькотерапія.

Очікувані результати

Програма передбачає соціально-психологічний розвиток дитини у різних сферах. Зокрема те, що дитина:

  • сформує —
    – достатній рівень довіри до себе та шанобливе ставлення до почуттів оточення;
    – високий рівень комунікативних навичок та достатній рівень концентрації уваги, образного мислення;
    – адекватну самооцінку;
  • навчиться —
    – фіксувати свій внутрішній емоційний фон — за увесь день чи в певний момент;
    – передавати свої емоційні стани вербально та образно;
    – працювати зі своїми переживаннями — аналізувати, реагувати, приймати;
    – прагнути до самопізнання і самовираження.

Крім цього, програма допоможе гармонізувати внутрішній стан дитини та розкрити її внутрішні ресурси.

Більше читайте у статті журналу «Практичний психолог: Дитячий садок»



зміст

Статичний блок для статей

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді