Під час занять дитина боїться грати в нові ігри, пробувати нові види діяльності, шукає підтримки та заохочення з боку вихователя. Це свідчить про те, що дитина тривожна. Якщо правильно вибудувати взаємодію з такою дитиною, рівень тривожності можна знизити. Як це зробити?
Дитяча тривожність і страхи — проблема, із якою стикаються і батьки, і вихователі. Діти старшого дошкільного віку втрачають дитячу безпосередність. Це вікова закономірність. Тож вони зазвичай найбільше бояться «бути не тими» або зробити щось «не так», тобто не відповідати загальноприйнятим вимогам і нормам. Старші дошкільники, які вже вчаться в першому класі, — припуститися помилки чи отримати погану оцінку. Це провокує тривогу. Коли дорослі висувають до дитини надмірні чи суперечливі вимоги або надмірно контролюють і опікають її, у неї розвивається тривожність. Тривожність може посилюватися, якщо батьки та/або вихователі дотримуються авторитарного стилю виховання, постійно критикують дитину чи порівнюють її з іншими.
План діагностико-корекційної програми: скачати
Усе про тривожність та страхи
Тривожна дитина постійно відчуває неспокій і підвищене хвилювання, погано спить. Крім цього, тривожна дитина:
- невпевнена у собі, має низьку самооцінку;
- має низький рівень розвитку комунікативних навичок;
- почувається розгубленою, не може концентрувати увагу;
- не знаходить потрібних слів, коли її запитують;
- говорить тихим тремтячим голосом;
- може повторювати нав’язливі дії — гризти нігті, розхитуватися на стільці, намотувати волосся на палець.
Для тривожної дитини характерні негативні установки — вона боїться не виправдати сподівання значущих дорослих, очікує поганого ставлення до себе.
⇒ Як зберігати спокій та уникати тривожності
Діагностико-корекційна програма
Мета програми — створити умови для того, щоб знімати у дітей емоційне і тілесне напруження й у такий спосіб долати страхи й знижувати тривожність.
Завдання
Програма передбачає такі завдання:
- створювати безпечний і захищений простір, у якому дитина матиме змогу проживати новий позитивний досвід;
- відображати і вербалізувати почуття і переживання, які дитина актуалізуватиме під час занять;
- розвивати комунікативні навички й творчі здібності;
- формувати позитивне самосприйняття й підвищувати упевненість дитини у власних силах;
- навчати самореалізуватися під час взаємодії з оточенням;
- удосконалювати навички саморегуляції і самоконтролю;
- знижувати загальний рівень тривожності;
- актуалізувати почуття страху, позбуватися емоційно-негативних переживань і страхів.
Структура
Програма охоплює три етапи — діагностичний, практичний та контрольний (Таблиця).
Етап | Мета | Заходи |
Діагностичний | Визначити емоційний стан дитини | - Первинна зустріч з дитиною та її батьками
- Діагностика емоційного стану дитини
- Бесіда з батьками, збір анамнезу
|
Практичний | Запобігати порушенням емоційної сфери та корегувати їх | - Індивідуальна робота з дитиною за планом програми (див. Додаток)
|
Контрольний | З’ясувати ефективність корекційної роботи | - Контрольне тестування
- Повідомлення батькам результатів роботи за програмою
|
Програма розрахована на 10 занять*. Їх проводять один раз на тиждень. Тривалість одного заняття — 45—60 хв.
Методи роботи
У межах програми доцільно використовувати такі методи і техніки: релаксація, нейропсихологічна корекція, ізотерапія, ігротерапія, пісочна терапія, драматизація, музична метафора, лялькотерапія.
Очікувані результати
Програма передбачає соціально-психологічний розвиток дитини у різних сферах. Зокрема те, що дитина:
- сформує —
– достатній рівень довіри до себе та шанобливе ставлення до почуттів оточення;
– високий рівень комунікативних навичок та достатній рівень концентрації уваги, образного мислення;
– адекватну самооцінку; - навчиться —
– фіксувати свій внутрішній емоційний фон — за увесь день чи в певний момент;
– передавати свої емоційні стани вербально та образно;
– працювати зі своїми переживаннями — аналізувати, реагувати, приймати;
– прагнути до самопізнання і самовираження.
Крім цього, програма допоможе гармонізувати внутрішній стан дитини та розкрити її внутрішні ресурси.
Більше читайте у статті журналу «Практичний психолог: Дитячий садок»
