Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Психологічний етюд «Квіти прокидаються»
Мета: спонукати до створення за допомогою рухів образу квітів, що розпускаються.
Вихователь: «Ми — квіти, але ще ми спимо (сидимо на килимку, «згорнувшись клубочком»).
Ми чекаємо теплого сонечка, яке нагріє землю і дасть нам сили підняти свої голівки до нього (розводимо руки в сторони, піднімаємо голову).
Ми вже чуємо спів струмочка та щебетання птахів (рухаємо долоньками вправо-вліво).
Напевно, час вже прокидатися… Сонечку, здрастуй! Як ми радіємо твоєму теплому промінню! (піднімаємося на коліна).
Ти даєш нам силу рости (повільно встаємо), наші листочки набирають вологу від весняного дощу та тягнуться до тебе (піднімаємо руки догори, хитаємо ними вправо-вліво).
Вітерець колише наші голівки (рухаємо головою вправо-вліво). Ми радіємо новому дню, ми радіємо весні. Нарешті ми прокинулися!».
Скачайте психогімнастику і психогімнастичні етюди до літературного проекту «Казка про весну»
Психологічний етюд «Я — квасолинка».
Мета: сприяти зняттю емоційного та психологічного напруження.
Вихователь: «Я маленька квасолинка (присідаємо).
Я тихесенько собі лежу. Мені темно, холодно. Аж ось пригріло сонечко, стало тепло, пішов дощик, у мене виріс маленький паросток (підіймаємо одну руку догори).
Я п’ю водичку і тягнуся до сонечка (підіймаємо друку руку догори).
Я росту все вище й вище (підводимося та витягуємося вгору).
У мене з’явилися листочки (хитаємо руками вправо-вліво).
Я радію сонечку, дощику, вітру! Я радію, що можу рости і бачити сонечко!».
Цей психогімнастичний етюд доповнить казка «Про Квасолинку, яка мріяла побачити Сонце»
Психологічні етюди «Краса навкруги»
Мета:
- навчати красиво рухатися, відчувати музику
- спонукати до показу весняних явищ у природі за допомогою рухів, поз і жестів.
Для супроводу психологічних етюдів використайте аудіозаписи інструментальної музики.
♥ Річний план роботи соціального педагога в школі
Я — весняне сонечко. Я щиро радію, що закінчилась зима і моє проміння стало набагато теплішим. Я прокидаюсь зранку і своїм промінням торкаюся кожної травинки та листочка. Я нагріваю землю, і вона пробуджує від сну дерева та кущі. Я високо підіймаюся на небосхилі і грію все сильніше. Мені радісно від того, що моє тепло і світло так потрібні всьому живому на землі…
Я — пролісок. Поки я ще дрімаю, чекаючи, коли земля нагріється достатньо, аби розбудити мене від зимового сну. Я відчуваю тепло все більше й більше, я прокидаюсь, поволі піднімаю свою голівку… Мені дуже хочеться швидше побачити сонечко, але земля ще трохи вкрита снігом, який не розтанув… Я докладаю багато зусиль, щоб протиснутися крізь товщу землі та шар снігу. А ось і сонечко! Ура! Я його бачу! Весна настала, і я першим радісно її вітаю!
Я — весна. Мої чари розвіюють крижаний холод зими, моє тепло пробуджує до життя природу. Я закликаю птахів повертатися із вирію додому. Я кружляю в радісному танку, даруючи надію і тепло всім живим істотам: птахам та комахам, деревам та квітам, і, звісно, людям…
Я — ластівка. Нарешті я повернулася до рідного дому. Дорога була довгою, а переліт — тривалим. Мої крила часто стомлювалися, і я разом зі своїми друзями спускалася на землю відпочити. Ми пролетіли багато різних країн, але найкраща земля — наша, рідна…
