Через складну геополітичну ситуацію в країні чимало дітей потребують психіатричної та спеціалізованої психологічної допомоги. А особливо ті, які зазнали психотравм через військовий конфлікт. Такі діти потребують пильної уваги практичного психолога, спрямованої на вчасне виявлення різноманітних порушень і прогнозування подальшої адаптації дітей до життя в суспільстві. Одним із дієвих засобів діагностування та психологічної реабілітації може стати тілесна терапія.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Нині фахівці дитячих відділень психоневрологічного профілю відзначають посилення різноманітної симптоматики у маленьких пацієнтів. У період усесвітньої економічної, політичної і наукової криз, а в нашій країні — ще й військового конфлікту, тема травматизації населення є більше ніж актуальною. Та подібні загострення лише маскують несприятливі тенденції в сучасному суспільстві, які безпосередньо впливають на сприймання людиною власного тіла, спотворюють свідомість та відбиваються на всій організації її життєвого простору.
Чинники, що видозмінюють сприймання людиною свого тіла
Основні чинники, що видозмінюють сприймання людиною свого тіла:
- зміна сталості світу
- зміщення уваги з реального середовища на віртуальне.
Зміна сталості світу та швидка динаміка різних життєвих процесів змушують сучасну людину стикатися з низкою соціальних, економічних, екологічних, світоглядних «переворотів». Не маючи внутрішньої цілісності, людина переважно «занурюється» в них абсолютно неготовою. Водночас різні верстви населення охоплює так зване «зміщення уваги з реального середовища на віртуальне», унаслідок чого цей процес:
- порушує природну рухову активність людини
- спотворює сприймання людиною самої себе
- створює звичку до недбалого способу життя
- навчає «нелюдського», інструментального ставлення до власного тіла, а відтак і до взаємин із собою та оточенням.
Сучасний спосіб життя не вимагає від людей об’єднання в групи і тілесного місцезнаходження в певному просторі. Нині створені всі умови для самотнього проживання життя — від заробляння грошей в мережі інтернет до замовлення їжі. Це призводить до втрати комунікативних здібностей у безпосередній взаємодії із залученням власного тіла та почуттів, глибоко порушує рівновагу, закладену в нашій фізичній та психічній будові, та всі процеси суспільного формування і розвитку.
Здавна людство використовувало різноманітні громадські заходи для створення спільноти і подовження власного існування. Це були театралізовані вистави, свята, обряди, будь-які інші суспільно важливі події. Такий спосіб життя гуртував людей у межах однієї культури і сприяв закладенню у свідомості важливих координат здорового та цілісного сприймання себе, інших людей та світу. Тенденції ж відокремлення, руйнування людської спільноти, громади та нації безпосередньо відображаються на свідомості індивідів, що перебувають у полі такого впливу.
Порушення цілісного світосприймання: наслідки для дитини
Наслідки порушення цілісного світосприймання особливо небезпечні для дітей.
Прояви порушення цілісного світосприймання у дітей:
- загальна тенденція фізичного нездоров’я
- значні порушення комунікації
- втрата спонтанної адаптивної креативності (неможливість ставити перед собою мету і самостійно досягати результату)
- нездатність втілити власний життєвий сценарій.
Перш ніж стати успішною у соціальному середовищі, кожна дитина вибудовує у своїй свідомості цілісну і здорову систему сприймання себе, що безпосередньо відбивається на її:
- фізичному тілі
- поведінкових, емоційних та когнітивних проявах
- мовленні
- способах осмислення інших людей та пізнання світу.
Певний ступінь травматизації дітей існував ще до початку масових заворушень в Україні. Агресивні військові дії лише посилили й надалі посилюють уже сформовану готовність до травматичного сприймання себе, інших та світу.
Ураховуючи все це, під час роботи з дітьми відновлюйте їхнє цілісне самосприймання, починаючи з тіла. Адже те, що відображає тіло, є наслідком уже видимих та значних впливів різного характеру. Окрім того, важливо не лише працювати з тілесним виміром сприймання дитиною самої себе, а й сприяти згуртованості спільноти: дитячої, родинної, суспільної тощо. Та найголовніше — відновити у дітей цілісне сприймання власного тіла та його здорового функціонування, позаяк це позитивно позначається на свідомості дітей.
Тілесно зорієнтований підхід у роботі з психотравмою
Тілесно зорієнтований підхід є напрямом сучасної психотерапії. Він заснований на емпіричних методах і різноманітних моделях, що описують існування зв’язку між тілом і свідомістю людини.
Коли людина страждає від травматичних переживань, придушених емоцій, внутрішніх конфліктів, отримує психологічну травму, то невідреагована проблема залишається в тілі у вигляді затисків та блоків, які сковують людину в панцир. Особа починає по-новому рухатися, реагувати, жити. Із цього моменту не людина керує своїм тілом, а тіло змушує людину жити, виходячи зі своїх можливостей.
Пам’ять про травматичний досвід витісняється у несвідоме і дає про себе знати у вигляді фізичного болю, негативних емоцій. Для видалення з «карти тіла» негативного досвіду минулого і вивільнення заблокованої енергії існують прийоми та вправи, спрямовані на виявлення і зміну в патологічних звичках, укорінених у тілесному самовираженні людини.
Переваги тілесно зорієнтованого підходу
Тілесно зорієнтований підхід має істотні переваги порівняно з іншими психотерапевтичними підходами:
- його техніки не піддаються критично-оцінювальному аналізуванню свідомості людини, а отже, діють швидше й ефективніше вербальних методів.
- тілесно зорієнтовані прийоми дають змогу дбайливіше підійти до витоків проблем, про які іноді не хочеться розповідати та опрацьовувати свідомо.
Окрім того, з огляду на вікові особливості дитина може не мати не те що понять про власну будову та функціонування, а й навіть словникового запасу, необхідного для роботи із психотерапевтом чи психологом. І, що особливо важливо для роботи фахівців у сучасних умовах, травмовані діти втрачають почуття довіри до оточення та замикаються у власному вимірі, тому зв’язок із фахівцем ускладнюється. Натомість вправи тілесної терапії завдяки своїй природності сприяють швидкому відновленню взаємодії з дітьми.
Робота з травмованими дітьми потребує особливої дбайливості й обережності. Тому тілесні вправи, які застосовуватимете для реабілітації дітей, мають бути чіткими і продуманими.
Читайте також
Діагностика травмованих дітей
Будь-яке емоційне переживання, як-от образа, злість, душевне страждання, радість тощо, відображається не лише на рівні почуттів та пов’язаних із ними думок та образів, а й у вигляді гормональних виплесків, біохімічних та біоелектричних змін та інших тілесних реакцій.
За результатами міжнародних досліджень у значної кількості осіб, які пережили психотравматичну подію, «душевна рана» не зможе з плином часу загоїтися сама по собі: щонайменше у 30% психотравмованих розвивається захворювання, що увійшло до психіатричних діагностичних класифікацій під назвою посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).Усі ці процеси розглядаються як порушення природного гомеостазу функціонування поведінкового, когнітивного та емоційного компонентів, що позбавляє людину сил. Згодом це призводить до розвитку психосоматичних хвороб, залежностей (насамперед алкоголізації) та психотизації особистості
Психотизація — психопатологічний синдром, що проявляється у антисоціальній поведінці особистості (ігнорування соціальних норм, імпульсивність, підвищена агресивність і обмежена здатність до формування прив’язаності) та зниженні здатності до адекватного сприймання навколишньої дійсності.
Тілесні прояви психотравми
Аби вчасно оцінити ступінь травматизації дітей, уважно спостерігайте за їхніми тілесними проявами та психоемоційним станом. Для цього проведіть медико-соматичний огляд дітей, рівні та критерії якого подано в таблиці.
Медико-соматичний огляд дітей
Вияв функціональної патології координації та побудови рухів тіла
(за Миколою Бернштейном та Георгієм Іванічевим)
| Рівні | Критерії | Типові прояви психотравми |
| Функціональні можливості | Сила та тонус м’язової частини опорно-рухової системи | Дистонії, інтенційний тремор, укорочення м’язів, наявність локальних ущільнень |
| Синергія та рухові стереотипи | Пози стоячи та сидячи, положення голови, шиї, плечового пояса, грудної клітини, попереку, тазового пояса, нижніх кінцівок у спокої, стан тіла під час ходьби | Диссінергії (безумство еффекторики). Торсійні спазми, уламки рухів, атетози, хореї, мимовільні вигуки, крики та інші психомоторні химери |
| Свідомий контроль рухів | Розслаблення по команді, напруження окремих м’язів або груп м’язів, імітація незнайомих рухів, повторювання за взірцем, групування тіла¹, збереження заданої пози під час ходьби | Атаксії, спастичні паралічі. Несподівані й вибіркові порушення просторової координації, насамперед рівноваги, локомоцій і точності (влучності) |
Як видно з таблиці, прояви травматизації на соматичному рівні доволі різноманітні та можуть бути обумовлені наявністю порушень різного рівня. Коли ж адаптивні механізми не в змозі повною мірою переробити стресогенну подію чи інформацію — можливий перехід психологічної травми на рівень фізичного тіла. Проте така соматизація психотравми є лише одним з імовірних шляхів подальшого розвитку патологічного стану за умов ненадання професійної психотерапевтичної допомоги. Так само можливі психотизація (повна чи часткова, постійна, систематична чи епізодична) та у віддаленому періоді формування залежності — найчастіше алкоголізації (спостерігається у 28% жінок, 52% чоловіків).
Багаторівневість прояву психотравми
Окрім медико-соматичного огляду травмованих дітей, здійсніть ще й психотерапевтичний огляд, який так само потребує відповідної кваліфікації та в багатьох випадках — додаткового навчання.
Психотерапевтичний огляд в авторському методі дає змогу виявити порушення не лише на тілесному, а й на інших рівнях. Цей досить трудомісткий процес розподіліть на декілька рівнів, які досліджуйте одночасно. На кожному рівні присутні як ознаки порушень через наявність травми, так і відповідна динаміка позитивних змін унаслідок застосування корегувальних заходів.
Психотерапевтичний огляд дітей
Вияв патологічних проявів психічного та психологічного розвитку
| Критерії | Показники |
|---|---|
| Тілесна присутність | Навичка володіння власним тілом, виконання та повторення складних рухів, довільна програма-виступ, оцінювання фізичної підготовки |
| Емоційні переживання | Орієнтування у власних станах та переживаннях, відповідність тілесним проявам |
| Поведінкова активність | Якість мобілізації енергії, адаптивність, жвавість, витривалість при навантаженнях |
| Розпізнання навколишньої реальності | Усвідомлення періоду доби, природних явищ, небезпеки, що є: на воді, у лісі, серед людей |
| Цілепокладання | Уміння ставити цілі, утримувати їх певний проміжок часу, рівень мотивації — особистий чи підкріплений. Види підкріплень, що працюють, — позитивне/негативне |
| Когнітивно-розумові якості | Уміння орієнтуватися у загальновідомих питаннях, вирішення завдань причинно-логічного напряму відповідно віку |
| Утворення базового порозуміння та найпростіших взаємин | Уміння знайомитися, відчувати стан співрозмовника, реагувати на слова та інтонації. Здатність отримувати бажане та відгукуватися на прохання про допомогу |
| Мікросоціальне оточення | Здатність займати місце серед інших дітей, пропонувати ігри, роботу, інші види діяльності й залучати однолітків |
| Міжвікові взаємодії | Уміння будувати стосунки із дітьми старшими та молодшими за віком, похилими, дорослими людьми |
| Групова інтеграція | Визнання себе частиною певної групи, розпізнавання свій/чужий |
| Особистісна інтеграція | Урівноваженість фізичних, емоційних, мотиваційних, когнітивно-інтелектуальних, поведінкових та соціальних проявів |
Прояви травматизації ви можете знайти на різних рівнях функціонування особистості. Оцінювання цих рівнів важливе для подальшої корекційної роботи навіть без залучення тілесно зорієнтованого підходу. Описаний вище діагностичний підхід є ширшим за звичайні діагностичні тести. Отримані в результаті такої діагностики дані використовуються для індивідуальної, сімейної та групової консультативної та/або корекційної роботи. У будь-якому разі діагностика буде корисною для додаткового оцінювання стану дитини фахівцем.
Сергій Міщук,
практичний психолог, лікар-психотерпевт, тренер-реабілітолог, м. Київ
