Як завучу організувати соціальний простір початківця
Державна служба якості освіти спільно з проєктом «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe) розробили рекомендації для директорів шкіл, в яких зазначаються кроки для створення недискримінаційного середовища у школі. Серед них: виявлення, запобігання та подолання дискримінації у закладі загальної середньої освіти, протидія булінгу й упередженням.
Основні принципи освіти — інклюзивність і справедливість передбачають, що всі діти повинні мати доступ до освітніх можливостей, що сприятиме досягненню ними кращих результатів у навчанні незалежно від статі, національності або достатку, освіти чи професії їхніх батьків. Забезпечення рівного доступу до освіти та неупередженого ставлення до всіх дітей — такі ж важливі завдання директора школи, як і забезпечення якості освітньої діяльності школи.
Пряма дискримінація — це ситуація, коли дитина чи група дітей за певними ознаками (інвалідність, місце проживання, добробут родини, стать, віра тощо) обмежується у користуванні правами, послугами, свободами без обґрунтованих правомірних причин.
Непряма дискримінація проявляється через формально нейтральні правила, норми, критерії чи практику, коли певна людина або група людей опиняється у невигідному становищі порівняно з іншими або отримує гірші умови.
Окрім того, розглядаючи питання дискримінації, потрібно звернути увагу на упередження — хибні або негативні думки про людину, що складаються наперед, а висновки про її здібності чи нахили робляться лише за певною ознакою (наприклад, коли про дітей певної статі наперед думають як про схильних до певних наук, гуманітарних чи природничих).
Хто розробляє індивідуальну програму розвитку, на основі якої інформації та які частини він має містити?
Перешкоди, які постають під час формування недискримінаційного середовища у закладі освіти:
- соціальні — стереотипи і упередження, відсутність даних або недостатня кількість даних про реальні потреби різних груп людей за статтю, віком, майновим становищем тощо. Наприклад, менше заохочення дівчат до IT-сфери через стереотип, що це чоловіча професія, або хлопців — до гуманітарних наук, оскільки вони вважаються «жіночими».
- організаційні — розташування, розклад занять, логістика/транспорт, бюрократичні процедури. Наприклад, відсутність пандуса може бути непомітною для більшості, але буде перешкодою для людей на кріслах колісних.
- особисті — економічні та фінансові можливості, стан здоров’я, релігійні переконання, національні традиції, велика кількість дітей у родині, кількість вільного часу поза школою тощо. Прикладом може бути ситуація, коли до школи потрібно прийти у певному одязі, а у окремої групи дітей через фінансовий стан родини немає такої можливості.
5 кроків директора школи для запобігання дискримінації в закладі освіти:
- Аналіз ситуації: зібрати відомості від сторін, на яких впливає дискримінаційна ситуація, дані про релевантні законодавчі норми, правила, міжнародні стандарти, кращі практики — позитивний досвід в аналогічних чи схожих ситуаціях, а також врахувати наявні соціальні, культурні та економічні умови.
- Визначення сторін проблеми: хто є її сторонами і чи є щодо цих осіб або груп осіб упередження (включаючи власні у директора).
- Виявлення потреб сторін: обговорення, опитування, дослідження, консультації, співбесіди, круглі столи тощо для того, щоби виявити та врахувати позиції різних осіб чи груп.
- Розроблення варіантів рішень: сформувати декілька альтернативних варіантів вирішення ситуації/проблеми, пересвідчитись, чи були враховані потреби та інтереси всіх сторін, проаналізувати впливи і ризики та обирати оптимальне рішення.
- Моніторинг та оцінка результатів, які допоможуть виміряти ефективність обраного шляху вирішення проблеми, коригувати свої дії у майбутньому, а також запобігти подальшим проявам дискримінації чи упереджень, передбачити у річному плануванні роботи закладу заходи щодо виявлення та профілактики дискримінації тощо.
Детальнішу інформацію про кожен крок цієї інструкції для директорів можна знайти на сайті Державної служби якості освіти.
