Поезія тренує мозок

Учені з університету Ліверпуля стверджують, що поезія корисна не тільки для душі, але і для мозку. Виявляється, що читання віршів Шекспіра, Еліота та інших великих авторів ― чудове нейрофізіологічне тренування для мозку.

Учені спостерігали, як змінюється активність мозку добровольців під час читання творів світил британської поезії. Дослідники вивчили відповідь мозку буквально на кожне слово. Особливу увагу вони приділили аналізу того, як мозок справляється зі складними оборотами і незвичайними синтаксичними конструкціями.

Щоб порівняти отримані результати з читанням звичайних текстів, вчені переписали твори класиків сучасною мовою і запропонували їх прочитати тим же випробуваним. Фахівці виявили, що висока поезія призводить мозок в стан надмірного збудження. Обробивши якесь незвичайне слово або вираз, мозок людини не повертається в початковий стан. У ньому зберігається додатковий нервовий імпульс, що змушує продовжувати читання. Вчені пояснюють, що при читанні поезії активувалася зона мозку, пов'язана з автобіографічною пам'яттю. Людина при цьому формує пережитий досвід у відповідності з отриманими враженнями.

Автори дослідження відзначають, що переписані звичайною мовою «Отелло», «Макбет» і «Король Лір» не викликали ніякого посилення активності мозку. До прикладу, коли вітер назвали лютим, а не божевільним, мозок сприйняв це як само собою зрозуміле. При цьому використання Шекспіром епітета «божевільний» на адресу вітру мобілізувало нервову систему і змушувало мозок активуватися, щоб розібратися, що це слово робить в даному контексті.

Вчені відзначають, що стимулююча дія поезії зберігається деякий час, тобто мозок продовжує особливо уважно аналізувати і наступні слова. У своєму дослідженні британські вчені використовували тільки віршовані твори. Цілком можливо, що проза теж здатна виробляти на мозок подібний ефект, що автори роботи і збираються перевірити найближчим часом.