Успішність фізичного, розумового, мовленнєвого й естетичного розвитку дітей значно залежить від рівня їх сенсомоторного розвитку. Нині ж педагоги й психологи констатують доволі невтішний факт: у більшості сучасних дітей виявлено загальне сенсорне відставання, а також слабкий розвиток дрібної моторики рук.
Рухи рук малюків часто незграбні, співвідносні рухи неузгоджені, пальці рук недиференційовані і слабкі. Така моторна слабкість часто призводить до затримки мовленнєвого розвитку дитини, а в надто запущених випадках — і психічного.
Cаме етап раннього дитинства відкриває найширші можливості для оптимізації та корекції психічного розвитку дітей завдяки найбільшій пластичності психіки, її чутливості до впливів.
Практичні рекомендації та картки контролю, щодопоможуть перевірити, як вихователі організовують роботу зформування в дітей культурно-гігієнічних навичок.
Засобом для розвитку сенсорних здібностей, зорово-рухової координації та дрібної моторики рук дітей раннього та молодшого дошкільного віку є сенсорна кімната. Це середовище можна використовувати для розв’язання таких завдань:
- розвиток у дітей сприймання різної модальності в комплексі з формуванням сенсорно-перцептивних уявлень про колір, форму, величину, фактуру предметів, а також звук та власні рухи
- організація емоційно насиченого спілкування дітей і батьків, їхньої практичної ігрової взаємодії
- розвиток рухової і пізнавальної активності
- забезпечення умов для подолання страху новизни і самостійного обстеження навколишніх предметів
- діагностування особливостей розвитку дітей і виявлення серед них тих, хто має відхилення психофізичного розвитку та потребує кваліфікованої допомоги.
Вплив занять у сенсорній кімнаті
Заняття в сенсорній кімнаті сприяють інтенсивному комплексному впливу на всі аналізатори: зір, слух, тактильний і пропріоцептивний аналізатори.
В іграх з обладнанням у сенсорній кімнаті можна також налагоджувати позитивні взаємини між дітьми, що важливо в період їхньої соціалізації та первинної адаптації до умов дитячого садка.
Пізніше можна спрямовувати увагу дітей на:
- мовлення дорослого
- його вказівки
- запитання
- прохання тощо.
Як практичному психологу працювати з малюком
Специфіка роботи практичного психолога з дітьми раннього віку в умовах сенсорної кімнати визначається двома аспектами, пов’язаними насамперед з віковими особливостями дітей. Зокрема, це:
- емоційне включення фахівця в дитячу діяльність
- його особиста спрямованість на конкретну дитину.
В ранньому віці індивідуальний підхід має вирішальне значення. Малюк може сприйняти лише той вплив дорослого, який адресований особисто йому.
Навколишні предмети, рухи, звуки для дітей раннього віку є провідними стимуляторами їхньої активності й інтересу. Однак діти раннього віку відрізняються емоційною нестійкістю: вони швидко переходять від бурхливої радості до відчаю або від цілковитої відкритості — до замкнутості й напруження. Дітям необхідно часто змінювати види діяльності, зокрема, чергувати розумову, мовленнєву, діяльнісну й рухову активність.
До сенсорної кімнати дітей раннього віку найліпше запрошувати або по одному, або в парі. Приводити до неї варто малюків, які вже пройшли етап первинної адаптації, не проявляють гострих реакцій адаптаційного синдрому і не мають протипоказань до відвідування сенсорної кімнати.
Організація занять у сенсорній кімнаті
Ігри та вправи для занять в сенсорній кімнаті потрібно ретельно готувати з огляду на індивідуальні психологічні особливості кожної дитини.
Початковий етап
Перше ознайомлення дітей із сенсорною кімнатою проводьте при вимкненому світловому обладнанні. Насамперед варто продемонструвати їм незвичне обладнання кімнати, при цьому дати можливість малюкам доторкнутися до будь-чого, що їх привабило. Зокрема, можна запропонувати полежати на матах чи м’яких пуфах, погойдатися на них. Тобто діти передусім мають добре призвичаїтися до умов сенсорної кімнати.
Використовуйте ігри, вправи, спрямовані на розвиток тактильної чутливості, рухової активності, а також відчуття дітьми свого тіла в просторі.
На перших заняттях важливо вдаватися до ізольованого використання спеціальних сенсорних ефектів і сенсорного обладнання, дозувати тривалість і м’яко спрямовувати активність дітей під час ознайомлення їх із можливостями сенсорної кімнати.
Тривалість і насиченість занять у нових умовах збільшуйте поступово, при цьому ретельно відстежуйте психоемоційний стан дітей у процесі сенсорного навантаження.
Впливаємо комплексно
Розвиток тактильних відчуттів у дітей
Для розвитку тактильних відчуттів використовуйте предмети різної форми та величини, виготовлені з різного матеріалу. Зокрема, сенсорні панелі і тактильні стимулятори — рамки, сортери, тактильні доріжки, набір тактильних кульок тощо. Діючи з предметами, які мають різну форму і фактуру — тканина, дерево, пластмаса, гума, — діти навчаються розрізняти тактильні властивості предметів, як-от:
- теплий — холодний
- м’який — жорсткий
- круглий — квадратний
- великий — маленький.
Паралельно вихователі можуть проводити з дітьми ігри та вправи, спрямовані на розвиток тактильної чутливості, як-от гра «Чарівний мішечок». Залежно від теми заняття в непрозорий мішечок кладуть різноманітні за формою і матеріалом предмети. Дитина має знайти й розпізнати їх на дотик.
Такі заняття розвивають у дітей зорово-моторну координацію, чутливість пальців.
Використовуємо світлове обладнання
Для продовження роботи з розвитку тактильних відчуттів малюків, а також удосконалення моторики кисті і пальців руки доцільно використовувати тренажер «Зоряний дощ». Його фіброоптичні волокна можна перебирати в руках, обмотувати навколо пальців чи рук, «ловити» вогники тощо.
Пізнавати властивості та якості фіброоптичного волокна можна візуально і тактильно. Ефективним цей тренажер є у роботі з тривожними дітьми. На перших заняттях діти бояться торкатися до «чарівних ниточок». Утім «веселі вогники» для них доволі привабливі. Тож згодом незвичне тактильне середовище не лише стимулює сенсорну та пізнавальну активність дітей, а й розслабляє та заспокоює їх.
Костик ходить до дитячого садка третій місяць. Коли тато приводить хлопчика до групи, йому дуже важко з ним розлучатися. На занятті в сенсорній кімнаті практичний психолог запропонувала Костику потоваришувати з «веселими вогниками»: вони люблять, коли їх гладять і поволі торкаються, тоді «вогники» розказують казку, але дуже тихо — на вушко. Уже після кількох відвідин сенсорної кімнати, прощаючись уранці з татом у дитсадку, хлопчик похнюпившись заявив: «Ну добре, іди, мене заспокоюватимуть «веселі вогники». Я на них лежу, а вони мені казки розповідають».
У сенсорній кімнаті зручно проводити роботу щодо стимулювання і розвитку загальних рухів, оскільки м’які мати на підлозі і стінах створюють безпечну обстановку, у якій дитина захищена від ударів під час падінь. М’яке середовище забезпечує простір і свободу для пересування малюка.
За матеріалом Інни Литвин,
практичного психолога дошкільного навчального закладу № 613, Київ
