З’ясуємо, чи тотожні поняття «фаховий молодший бакалавр» та «молодший бакалавр». Розберемося, як співвідноситься кваліфікація в документі про освіту та рівень кваліфікації за Національною рамкою кваліфікацій і як це впливає на атестацію педагога. А також як атестувати педагогів із середньою спеціальною освітою, отриманою до 1991 року
В атестаційному листі та заяві про проведення позачергової атестації вказують освіту та ступінь (освітньо-кваліфікаційний рівень) вищої освіти.
Освіту зазначають відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про освіту». Наприклад: професійна (професійно-технічна), фахова передвища, вища.
Ступінь (освітньо-кваліфікаційний рівень) вищої освіти педагог зазначає у заяві про проведення позачергової атестації. Так само ступінь (освітньо-кваліфікаційний рівень) вищої освіти вказують в атестаційному листі.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про вищу освіту» здобувачам вищої освіти можуть бути присуджені такі ступені вищої освіти:
молодший бакалавр;
бакалавр;
магістр;
доктор філософії/доктор мистецтва.
Фаховий молодший бакалавр
Освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра введено Законом України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 № 2745-VIII. Отже, освітньо-професійний ступінь «фаховий молодший бакалавр» здобувається на рівні фахової передвищої освіти.
Фаховий молодший бакалавр -- це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми. Цей ступінь здобувається переважно у фахових коледжах.
Освітня діяльність з підготовки за освітньо-професійним ступенем фахового молодшого бакалавра започаткована у 2020 році. Саме тоді відбувся перший набір на програми фахового молодшого бакалавра.
У педагогів часто виникає запитання: чи тотожні поняття «фаховий молодший бакалавр» та «молодший бакалавр». Звертаємо увагу, що освітньо-професійний ступінь «фаховий молодший бакалавр» здобувається на рівні фахової передвищої освіти, а «молодший бакалавр» -- це ступінь вищої освіти.
Кваліфікаційні категорії вчителів та інших педагогів: вимоги до освіти
Кваліфікаційні категорії вчителів, вихователів, інших педагогічних працівників присвоюються за умов, визначених пунктом 9 розділу І Положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН від 09.09.2022 № 805. У цих умовах вказано, який ступінь вищої освіти, освітньо-професійний ступінь потрібно мати педагогу для отримання певної кваліфікаційної категорії.
Вимоги до освіти для присвоєння кваліфікаційної категорії відповідно до Положення про атестацію педагогічних працівників:
Кваліфікаційна категорія
Освітній/освітньо-професійний ступінь
спеціаліст
фаховий молодший бакалавр, молодший бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста), бакалавр, магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста)
спеціаліст другої категорії
фаховий молодший бакалавр, молодший бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста), бакалавр, магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста)
спеціаліст першої категорії
фаховий молодший бакалавр, молодший бакалавр, магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста)
спеціаліст вищої категорії
магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста)
У пункті 9 розділу І Положення про атестацію педагогічних працівників в умовах присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст першої категорії» не згадується про освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста та бакалавра. Однак вважаємо, що вони там мають бути за замовчуванням, оскільки освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста прирівнюється до освітнього ступеня вищої освіти «молодший бакалавр» (див. пояснення далі в наступних розділах статті), а «бакалавр» зазначений в умовах присвоєння нижчої кваліфікаційної категорії – «спеціаліст другої категорії».
Освіта і ступінь вищої освіти в документах до та після 1991 року
Питання еквівалентності документів про визначення рівня здобутої працівником освіти до 1991 року та після цієї дати законодавством прямо не врегульовано. Слід зважати на сукупність норм законодавчих актів, які діяли в період трудової діяльності працівника.
У різні періоди діяли різні закони про освіту:
до 29.06.1991 – Закон УРСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 № 2778-VIII;
з 29.06.1991 до 28.09.2017 – Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII;
з 28.09.2017 – Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.
У цих законах йшлося про рівні освіти, освітньо-кваліфікаційні рівні.
Атестація педагогів із середньою спеціальною освітою: роз’яснення МОН
Відповідно до законодавства у сфері освіти, яке діяло до 1991 року, середню спеціальну освіту здобували в середніх спеціальних навчальних закладах – технікумах, училищах тощо. Після того, як набрали чинності Закон України «Про освіту» від 23.05.91 № 1060-XII та Закон України «Про вищу освіту» від 05.03.2002 № 2984-III, технікуми, училища, коледжі отримали статус вищих навчальних закладів I рівня акредитації, в яких готували фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Утім ці закони не врегулювали питання еквівалентності таких освітніх рівнів, як «середня спеціальна освіта» та «вища освіта». Окремих нормативно-правових актів, що встановлюють еквівалентність документів про здобуття вищої освіти, виданих до 1991 року, освітньо-кваліфікаційним (освітнім) рівням вищої освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр), також не приймалося.
МОН у листі від 27.11.2023 № 1/18669-23 роз’яснило питання щодо відповідності освіти, здобутої до 1991 року, до освітнього ступеня, визначеного Законом України «Про вищу освіту».
Положеннями нормативних документів з питань оплати праці унормовано трудові відносини осіб, які здобули освіту до введення в дію у 1991 році Закону України «Про освіту». Відповідно до розділу III «Середня спеціальна освіта» Переліку навчальних закладів, закінчення яких дає право на встановлення ставок заробітної плати і посадових окладів вчителям, викладачам, вихователям та іншим педагогічним працівникам залежно від освіти, визначеному в додатку № 4 до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОН від 15.04.93 № 102, до навчальних закладів, що надавали середню спеціальну освіту, віднесено середні школи з XI педагогічним класом, однорічні педагогічні класи, педагогічні училища тощо.
Отже, середня спеціальна освіта, здобута в одному з таких закладів, який спочатку до 1991 року мав статус середнього спеціального навчального закладу, потім вищого навчального закладу, а згодом — вищого навчального закладу І рівня акредитації, який випускав фахівців зі освітньо-кваліфікаційним ступенем молодших спеціалістів, прирівнюється до вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста з початковою вищою освітою.
Диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра (згідно із підпунктом 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII).
Тож атестаційна комісія відповідного рівня має право присвоїти педагогічному працівнику, який має документ про освіту, отриманий після навчання, скажімо, в однорічному педагогічному класі, що на сьогодні ототожнюється з рівнем молодшого спеціаліста, кваліфікаційну категорію «спеціаліст другої кваліфікаційної категорії» чи «спеціаліст першої кваліфікаційної категорії» за наявності стажу педагогічної роботи не менше трьох чи п’яти років відповідно.
Чи можуть педагоги, які здобули освіту в педкласах і мають середню спеціальну освіту, 11 тарифний розряд, педагогічне звання “вихователь-методист”, власні методичні розробки та великий стаж роботи, претендувати на збереження звання та присвоєння першої кваліфікаційної категорії?. Відповідь читайте в статті
Національна рамка кваліфікацій – це системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів, тобто опис того, які результати навчання є характерними для кожного кваліфікаційного рівня.
Національну рамку кваліфікацій затверджено постановою КМУ від 23.11.2011 № 1341 (у редакції постанови КМУ від 25.06.2020 № 519).
Органи державної влади та місцевого самоврядування, установи, організації, заклади освіти, роботодавці використовують Національну рамку кваліфікацій для розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій. Вона дає змогу спростити взаємовизнання кваліфікацій, отриманих в Україні та за кордоном.
Основне завдання Національної рамки кваліфікацій – створення системи та впорядкування освітніх та професійних кваліфікацій.
Кваліфікації освіти і рівні Національної рамки кваліфікацій
У документі про освіту засвідчують кваліфікацію здобувача освіти — визнану закладом освіти сукупність визначених освітньою програмою та здобутих особою компетентностей (результатів навчання).
Існує така відповідність кваліфікацій (ступенів) фахової передвищої та вищої освіти рівням Національної рамки кваліфікацій:
Освіта
Кваліфікація освіти
Рівень Національної рамки кваліфікацій
фахова передвища
фаховий молодший бакалавр
5
вища
молодший бакалавр
5
бакалавр
6
магістр
7
доктор філософії, доктор мистецтва
8
Рівень кваліфікації згідно з Національною рамкою кваліфікацій
Кваліфікаційні рівні описані у Національній рамці кваліфікацій. Розглянемо ті рівні, які відповідають ступеням фахової передвищої та вищої освіти педагогічних працівників, які працюють у закладах дошкільної і загальної середньої освіти та атестуються на присвоєння кваліфікаційних категорій.
Опис кваліфікаційних рівнів Національної рамки кваліфікацій
Рівень
Знання
Уміння/навички
Комунікація
Відповідальність і автономія
5
всебічні спеціалізовані емпіричні та теоретичні знання у сфері навчання та/або професійної діяльності, усвідомлення меж цих знань
широкий спектр когнітивних та практичних умінь/навичок, необхідних для розв’язання складних задач у спеціалізованих сферах професійної діяльності та/або навчання;
знаходження творчих рішень або відповідей на чітко визначені конкретні та абстрактні проблеми на основі ідентифікації та застосування даних;
планування, аналіз, контроль та оцінювання власної роботи та роботи інших осіб у спеціалізованому контексті
взаємодія з колегами, керівниками та клієнтами у питаннях, що стосуються розуміння, навичок та діяльності у професійній сфері та/або у сфері навчання;
донесення до широкого кола осіб (колеги, керівники, клієнти) власного розуміння, знань, суджень, досвіду, зокрема у сфері професійної діяльності
організація та нагляд (управління) в контекстах професійної діяльності або навчання в умовах непередбачуваних змін;
покращення результатів власної діяльності і роботи інших;
здатність продовжувати навчання з деяким ступенем автономії
6
концептуальні наукові та практичні знання, критичне осмислення теорій, принципів, методів і понять у сфері професійної діяльності та/або навчання
поглиблені когнітивні та практичні уміння/навички, майстерність та інноваційність на рівні, необхідному для розв’язання складних спеціалізованих задач і практичних проблем у сфері професійної діяльності або навчання
донесення до фахівців і нефахівців інформації, ідей, проблем, рішень, власного досвіду та аргументації;
збір, інтерпретація та застосування даних;
спілкування з професійних питань, у тому числі іноземною мовою, усно та письмово
управління складною технічною або професійною діяльністю чи проектами;
спроможність нести відповідальність за вироблення та ухвалення рішень у непередбачуваних робочих та/або навчальних контекстах;
формування суджень, що враховують соціальні, наукові та етичні аспекти;
організація та керівництво професійним розвитком осіб та груп;
здатність продовжувати навчання із значним ступенем автономії
7
спеціалізовані концептуальні знання, що включають сучасні наукові здобутки у сфері професійної діяльності або галузі знань і є основою для оригінального мислення та проведення досліджень, критичне осмислення проблем у галузі та на межі галузей знань
спеціалізовані уміння/навички розв’язання проблем, необхідні для проведення досліджень та/або провадження інноваційної діяльності з метою розвитку нових знань та процедур;
здатність інтегрувати знання та розв’язувати складні задачі у широких або мультидисциплінарних контекстах;
здатність розв’язувати проблеми у нових або незнайомих середовищах за наявності неповної або обмеженої інформації з урахуванням аспектів соціальної та етичної відповідальності
зрозуміле і недвозначне донесення власних знань, висновків та аргументації до фахівців і нефахівців, зокрема до осіб, які навчаються
управління робочими або навчальними процесами, які є складними, непередбачуваними та потребують нових стратегічних підходів;
відповідальність за внесок до професійних знань і практики та/або оцінювання результатів діяльності команд та колективів;
здатність продовжувати навчання з високим ступенем автономії
Національна система кваліфікацій: законопроєкт
У Верховній Раді України 11 грудня 2024 р. зареєстрували проєкт Закону України «Про національну систему кваліфікацій» № 12305. Закон має врегулювати суспільні відносини, пов’язані із формуванням та розвитком системи кваліфікацій в Україні, її інтеграцією у загальноєвропейський простір кваліфікацій, визначити структуру і функціонування Національної системи кваліфікацій. Зокрема, він унормовує присвоєння, підтвердження та визнання професійних кваліфікацій, визначає засади розроблення рамок кваліфікацій, професійних стандартів.
У проєкті закону визначено, що Національна рамка кваліфікацій є складовою Національної системи кваліфікацій. Також до структури Національної системи кваліфікацій входять, зокрема, органи управління у сфері кваліфікацій, галузеві рамки кваліфікацій, стандарти освіти, професійні стандарти, Єдиний реєстр кваліфікацій.
У педагогів часто виникає запитання: чи тотожні поняття «фаховий молодший бакалавр» та «молодший бакалавр». Звертаємо увагу, що освітньо-професійний ступінь «фаховий молодший бакалавр» здобувається на рівні фахової передвищої освіти, а «молодший бакалавр» -- це ступінь вищої освіти.
Положеннями нормативних документів з питань оплати праці унормовано трудові відносини осіб, які здобули освіту до введення в дію у 1991 році Закону України «Про освіту». Відповідно до розділу III «Середня спеціальна освіта» Переліку навчальних закладів, закінчення яких дає право на встановлення ставок заробітної плати і посадових окладів вчителям, викладачам, вихователям та іншим педагогічним працівникам залежно від освіти, визначеному в додатку № 4 до 
-%D0%9F%D0%B5%D0%B4-2025-02-%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B7%D1%96%D1%80%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%85-%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9.jpg)
