Дізнавайтеся про зміни першими. Додайте Розуміння батьками значення предметної діяльності у загальному психічному розвитку дитини і своєї ролі в цьому процесі на сьогодні є неоднозначним і суперечливим.
Таку думку висловила психолог, редактор журналів «Практичний психолог: Дитячий садок» та «Практичний психолог: Школа» Тетяна Гурковська.
Психолог пояснила, що процес психічного розвитку дитини відбувається шляхом привласнення нею історично-культурного досвіду людства. Основою для такого засвоєння є пізнавальна активність.
Формування у дітей активного ставлення до навколишньої дійсності та ініціативи ― одна з головних ліній виховання, оскільки власна активність дитини є однією з умов її повноцінного психічного розвитку. Пізнавальна діяльність характеризується своєю спрямованістю на отримання нової інформації про об’єкти соціального і предметного світу, а також тим, що спонукається вона потребою, яка має назву пізнавальної або потребою в нових враженнях, розповіла Т. Гурковська.
Специфіка пізнавальної активності в період раннього віку полягає у поєднанні її проявів зі спільною діяльністю з дорослим: саме під керівництвом дорослого природна цікавість малюка перероджується у допитливість і стає якістю особистості, до того ж з усіма своїми «відкриттями» маленька дитина йде саме до дорослого.
Соціальна ситуація розвитку в цьому віці характеризується спільною діяльністю малюка з дорослою людиною. Увагу дитини раннього віку привертає предмет, з яким діє дорослий, але спосіб і зразок дії з предметом належить дорослому. Така ситуація містить суперечність, що полягає у відсутності у малюка засобів самостійно задовольняти власні бажання. Ця суперечність може бути розв’язана лише в спільній діяльності з дорослим, спрямованій на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами (їсти ложкою, малювати олівцем тощо). Предметна діяльність займає провідне положення у період раннього віку.
«Проте розуміння батьками значення предметної діяльності у загальному психічному розвитку дитини і своєї ролі в цьому процесі на сьогодні є неоднозначним і суперечливим. Обсяг знань, рівень очікувань, своєрідність поглядів і вірувань батьків та матерів, їх уявлень про розвиток дитини і чинники, що його визначають, здатні суттєво вплинути на формування тих чи інших особливостей психіки дитини», ― наголосила фахівець.
Дослідники звертають увагу на те, що поняття і положення, якими оперують батьки, вимагають до себе уваги, навіть якщо вони здаються доволі дискусійними з погляду наукової психології. Чи є вони істинними, чи хибними – сказати складно. Складність полягає в тому, що навіть хибні ідеї, неправильні вірування і уявлення не можуть бути легко замінені правильними. «Когнітивні структури людини не є матрицями, в яких дехто може легко переписати хибні уявлення на істинні. А батьки не в змозі змінити свої вірування і погляди подібно до того, як змінюють старий одяг на новий» (P.Heymans).
«Усе це вимагає дуже обережного і тактовного ставлення психолога до поглядів і думок батьків», ― запевнила психолог. У результаті констатувального експерименту нашого дослідження, предметом якого виступили індивідуальні особливості розвитку пізнавальної активності дітей раннього віку, було виділено дві групи. До першої ввійшли діти (39,2%) з високим рівнем розвитку пізнавальної активності, гармонійними та яскравими її проявами, активні у пізнанні навколишнього світу. До другої групи ми віднесли дітей (61,8%), розвиток пізнавальної активності яких не є гармонійним, із зниженими її проявами. Аналіз даних засвідчив, що проблемність проявів пізнавальної активності дітей, які склали другу підгрупу з усіма її варіативними формами, була пов’язана з хибними уявленнями батьків щодо своєї ролі у становленні психіки малюка в цілому та у розвитку предметної діяльності і формування пізнавальної активності дитини зокрема.
Специфічність батьківських поглядів на спільну діяльність дорослого з дитиною, її значення, cпецифіку забезпечення та реалізації дозволила нам виділити чотири типи неадекватного ставлення дорослих до потреб віку.
1) Батьки забезпечують рівень фізичного здоров’я дитини. Всі виховні та розвивальні функції перекладають на дитячий садок.
2) Тип, пов’язаний із частковим, побутовим задоволенням потреби у практичній діяльності шляхом створення відповідного предметного середовища, адекватного вікові дитини, але батьки не розуміють ролі власної участі у забезпеченні розвивальної функції предметного середовища.
Проте такий тип батьківських уявлень щодо ролі дорослого у психічному розвитку малюка продукує два типи хибного розвитку пізнавальної активності дітей. Різниця між ними пов'язана з інтенсивністю купівлі іграшок дітям. В одному варіанті діти володіють орієнтувально-дослідницькими діями на елементарному рівні і за першої невдачі припиняють будь-яку діяльність з іграшкою. Другий поглиблюється реакцією дитини на іграшку ― її увагу привертає лише нова іграшка, саме цей варіант характеризується високим ступенем інтенсивності купівлі дитячих іграшок, без показу батьками можливих способів її використання.
3) Тип батьківських уявлень характеризується зміщенням акцентів у взаємодії з дитиною зі спільної діяльності, що має предметно-практичний характер, у поле суто мовленнєвого спілкування.
4) Тип демонструє повне нехтування батьками законами вікового розвитку (через їх незнання і нерозуміння). Тут батьки надають перевагу безпосередньому навчанню дітей (рахунок, читання, іноземна мова) або інтелектуальному розвитку чи розвитку логічного мислення малюка.
Розбіжності уявлень близьких дорослих щодо спільної предметної діяльності з дитиною і призвели до варіацій хибного індивідуального розвитку пізнавальної діяльності і пізнавальної активності у дітей третього року життя. Враховуючи, що відносну успішність у роботі з батьками можна забезпечити, лише створивши і зберігши рівні довірчі стосунки між ними та психологом, а також через підтримання зацікавленості батьків життям власної дитини, стратегія роботи з дорослими обумовлена певними особливостями сьогоднішньої сім’ї.
