Зараз популярними є книжки для дітей психологічного спрямування. Тож як полегшити стрес, звикання, проживання нового досвіду у дитини – відповідає експерт.
Як впоратися з емоційними складнощами: поради
У наш час є популярними книжки для дітей, так би мовити, психологічного спрямування. Якщо раніше цю нішу заповнювали казки, пісні, колискові, оповідання, пригодницька література, у змісті яких розігрувались конфлікти, суперечки, переживання, складні життєві ситуації, з якими стикається дитина та її психіка, то зараз з’явилися книги (серед них і книги-практикуми, міні-підручники), які також покликані полегшити процес дитиною пізнання себе, інших, світу, контакту з ним.
Та чи інша дитина колись вперше йде до дитячого садка, школи, лікаря. Новизна викликає у дитини великий інтерес, але й стрес. Початок відвідування закладу дошкільної освіти, школи взагалі є кризовими ситуаціями й потребують адаптації, яка може тривати до півроку. Звісна річ, переживають і батьки.
Що ж робити? Як полегшити стрес, звикання, проживання нового досвіду? Як донести малій дитині, що садок, попри страх, це – розваги та нові іграшки, у школі – цікаво, з’являться нові друзі, а в кабінеті стоматолога живе Мишка-Міцний зуб?
Є книжки, які можуть допомогти в подібних ситуаціях, і вони – для дітей різного віку. Діти можуть дізнатися з них про них те, як з’явились на світ, будову тіла, його лікування, а також - що таке емоції, які вони є, навіщо потрібні людині. Крім цього, дитячі книжки розповідають й про смерть, втрату близьких, різні хвороби.
Роботу з дитиною раннього віку педагогам слід не вибудовувати за принципом розвитку окремих психічних процесів, а скеровувати на загальне, максимально різнобічне ознайомлення малюка зі світом предметів, людей і взаємин.
Батьки в процесі спільного прочитання також почерпнуть для себе цінні, помічні знання й стануть ближчими до дітей. А також зможуть краще зрозуміти себе, адже, читаючи чужу історію, подумки проектуєш її на себе та усвідомлюєш (чи пригадуєш), що проживав у той момент, і як тобі було з цим. От, приміром, історія про втрату близької людини «Як мій дідусь став привидом» Кім Фуц Окесона (видавництво «Чорні вівці»). Ця книга допоможе осмислити й прожити втрату близької людини. Написана, як дитяча історія - цікава, з пригодами! І не дуже то й сумна, радше – ресурсна, адже це так класно, коли твій дідусь (чи хтось інший із рідних) не просто помер, - його поклали в труну, усі плачуть, і ти вже ніколи його не побачиш, - ні! Він перетворився на кумедного привида, який часто приходить вісні й спілкується з тобою. І ці сни не страшні.
Інший приклад - світ емоцій. Діти їх проявляють безпосередньо, спонтанно, щодня вчаться давати їм раду. І от про них діти дізнаються не тільки з малюнків, мультфільмів, ігор, розмальовок, але і з паперових книжок. У книжці «Емоціємір інспектора Дила» Сусанни Ісерн (видавництво «Старого Лева») є навіть пристрій, що вимірює емоції за 3-х бальною шкалою. Цей пристрій розробив інспектор Дил – знавець емоцій та способів їх контролю. Як на мене, головний персонаж книги – такий собі прототип дитячого психолога чи психотерапевта (мабуть, то авторка писала про себе J), який дуже любить дітей, дружить з ними й часто їм допомагає. Авторка книги теж є дитячою психологинею. Як на мене, ця книга – більше для молодших школярів, аніж для старших дошкільнят. Молодші діти в першу чергу розглядають ілюстрації в книзі, запитують, хто на них зображений, аніж уважно слухають текст про пригоди інспектора Дила та його друзів. Пригадую, після прочитання цієї книжки із старшою донькою, якій було на той час 8, вона намалювала усі емоції, про які дізналася з книжки, навіть додала інші, котрих у книзі не було. Друга частина цієї книги розповідає, як контролювати емоції. Тут і про дихання, релаксацію та інші способи. До речі, книг про емоції зараз видають дуууже багато, причому, різного штибу. Ця тема – актуальна, на часі, і буде затребувана.
Мені дуже подобаються книжки з віконцями. Відкриваєш якесь віконечко, а там - овва! Серце, шлунок, якась тваринка дитина в утробі мами. Словом, те, про що йдеться у книжці. Часто – сюрприз. Малі діти в захопленні від них, адже інформація з книги подається у формі гри, схожою на гру в хованки, яку дуже люблять діти. Усі ми знаємо, що провідна діяльність дошкільного віку це – гра, а в кожному дорослому живе дитина і це – спонтанність, емоційність, безпосередність, експресивність.
У серії «Добрі дорослішання» (сама назва серії говорить за себе) видавництва «Книголав» є інтересна книжка «Я сьогодні йду в садок», яку написала психологиня Світлана Ройз. Книжка зацікавила мене суто з професійного інтересу – вона привертає увагу, її можна використовувати, як фахівцям, так і батькам задля «м’якої» адаптації дитини до нового середовища - дитсадка. Дитина сідає поруч з мамою чи татом (обома батьками ще цікавіше), і - або упізнає вже побачене та обмацане, або ж готується до цього. Відкриває віконця у новий світ.
А перед цим автор на початку книги допомагає й дорослим: розповідає про зміст книги, підготовку до садочкового періоду, зміни, які можуть з’явитися в поведінці дитини в процесі відвідування садочка. Вони бувають позитивні, наприклад, дитина стала краще розмовляти, більш самостійна, і негативні - з’явилися вередування, часті захворювання. Я думаю, добре, якщо батьки будуть готові до цього зарання, позаяк відчуватимуть менше напруги і тривоги.
Говорячи про книги з віконцями, треба сказати й про книги з лупами. Видавництво Старого Лева випустило дві таких: «Хто ховається у тілі?» та «Хто ховається у лісі?». Дуже захоплюючі книги! У зеленій лупі – дитина бачить щось одне, у червоній – інше, і синій – третє. Можна було написати аналогічну книжку про емоції, у якій діти розглядатимуть свої кольорові переживання.
Звісно ж, як писалося вище, дуже добре дітям описують усі радощі та перипетії цього світу казки. Казка це – символ, метафора, міф, певний код до розгадки чогось. Казка це - відповідь на якесь важливе запитання дитини. Казка це – сховок, таємниче місце, в якому дитина проживає своє дорослішання, свій стан, в тому числі біль та смуток, злість. Казка це – потужний ресурс, адже у казці Добро перемагає Зло, і щоб не трапилось, усе закінчиться добре. І можна сміливо жити далі. До прикладу, українська народна казка «Котик та Півник». Чому ж діти так її люблять? Вона – про них самих. Дружбу, любов, прощення, порятунок, співчуття, пригоди. Ця казка - і про сосунки між дітьми та дорослими, стосунки у сім’ї. Про повагу до правил та їх виконання, про те, як справлятися із страхом, відчаєм та соромом.
Емоційний розвиток дитини, її емоційний інтелект залежить від психологічної атмосфери в родині, стосунку з батьками. Якщо у сім’ї дорослі вміють вирішувати конфлікти до ладу, не принижують одне одного, діти братимуть з них приклад, спілкуючись із ровесниками. А книги залишаться корисними помічниками для усіх.
