Освітнє середовище — сукупність зовнішніх умов, факторів, впливів, способів навчання і виховання, необхідних для успішного функціонування освіти. Це один з головних чинників вдосконалення освітнього процесу. Іншими словами, це середовище для формування та розвитку особистості.
Освітнє середовище має такі характеристики, як: цілісність, різносторонність, варіабельність, суб’єктивність, соціокультурна мобільність, координованість, емоційна насиченість.
Середовище спрямоване на розвиток дитини у різних сферах дитячої життєдіяльності:
Фізичній
Пізнавально-інтелектуальній
Соціально-моральній
Комунікативно-мовленнєвій
Художно-естетичній
Предметно-практичній.
Простір дошкільника має складатися із чотирьох компонентів, відповідно до яких педагог розв’язує освітні завдання:
Розвивальне середовище
Поняття «розвивальне середовище» увів шотландський психолог Джон Равен (John Raven), маючи на увазі простір розвитку компетентності: «У такому середовищі люди мають можливість прагнути до цілей, які їх цікавлять, і у процесі досягнення розвивати свою компетентність». Розвивальне середовище для дітей — простір дитинства, широких можливостей, де створені максимальні умови для розвитку та саморозвитку кожної дитини.
Науково визначено, що розвивальне середовище — це комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі. Одним із компонентів розвивального середовища дошкільного закладу є предметно-ігрове середовище груп.
Предметно-розвивальне середовище в ЗДО
Незаповнене й безбарвне предметно-ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку дітей. І лише періодично поновлюване, варіативне, оптимально організоване та мобільне предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення.
Давайте проаналізуємо деякі типові помилки в оформленні предметно-ігрового середовища та поміркуємо, як їх виправити. Про це далі — у відео:
Цікаво, чи помітили ви, скільки помилок ми визначили?
Що ще важливо в облаштуванні предметно-розвивального середовища
Спортивний куточок. Можна створити доріжку руху, де за допомогою модулів, картинок і знаків визначатиметься, які рухи мають виконувати діти (ходьба, повзання, лазіння, подолання перешкод тощо).
У групах для дітей старшого дошкільного віку мають бути різні матеріали, які сприяють оволодінню читанням, математикою: друковані літери, слова, таблиці, книжки звеликим шрифтом, посібники з цифрами, настільно-друковані ігри з цифрами та літерами, ребуси, головоломки.
Місце для релаксації. Щоб забезпечити комфорт кожній дитині, тобто надати їй «особистий простір», створіть «куточок усамітнення» чи «куточок роздумів» із м’якими подушками абощо. Утім, це не обов’язково має бути постійне місце. Його можна створювати й за допомогою звичайної ширми чи переносної шторки.
Відеолекції від Наталі Гавриш про педагогіку партнерства та педагогіку розуміння. Приклади методів та форм педагогічної взаємодії з дітьми. Принципи та приклади облаштування предметно-розвивального середовища. Обґрунтування взаємопов’язаності розвивального середовища, партнерства, педагогіки розуміння та якості освіти.
Трапляється, що педагоги використовують термін «інноваційне освітнє середовище». Цей термін передбачає функціональність розвивального предметного середовища. Це означає спершу обґрунтування та прогнозування реальної потреби закладу в оснащенні, а вже потім проєктування й облаштування освітнього простору.
Облаштування розвивального середовища
Створення розвивального предметного середовища — досить складний процес, з кількома рівнями. У ході проєктування розробляють прототип цього середовища, зокрема:
Структуру середовища, зокрема ігрові осередки
Розміщення окремих складників та правильне їх поєднання у середовищі
Можливість трансформування, мобільного переміщення окремих складників
Наповнюваність обладнанням і засобами.
Створюють різні варіанти розвивального предметного середовища на основі проєктування. Обов'язково враховують потреби дітей відповідно до вікової групи. Наступним етапом є вибір оптимального варіанту і відповідно до нього облаштування середовища.
Принципи при проєктуванні розвивального середовища
Є 13 принципів, що допоможуть вам у проєктуванні предметного розвивального середовища:
1)Враховуйте вік вихованців. При виборі засобів та обладнання для навчання беріть до уваги потреби дітей різного віку. А також орієнтуйтесь на сензитивні періоди. Це так звані «вікна можливостей», які підказують оптимальний період для навчання дитиною чогось. Їх легко помітити, якщо спостерігати за інтересом дитини до певних видів занять.
2)Розвивальна спрямованість. Облаштовувати осередки необхідно з урахуванням найбільш актуального заняття для розвитку дитини в даний час. Орієнтуйтесь на особистісний підхід і творчий розвиток дитини.
3)Розширення та вдосконалення. Важливо урізноманітнювати умови розвитку дитини, можливості для її якісного навчання. Необхідно максимально збагачувати діяльність дитини в середовищі, задовольняти потреби її розвитку.
4)Поєднання різних видів діяльності, таких якспілкування, гра, праця, пізнавально-пошукова, рухова, художньо-мовленнєва, образотворча та інших.
5)Функціональності. Нашим завданням є підлаштувати елементи предметного середовища до освітніх цілей і програми. Вони мають відповідати вимогам: практичність у використанні, мобільність, варіативність.
6)Культуровідповідності, зв’язку з реальним життям.
7)Діалогу та співпраці. Просторове розміщення й вміст осередку має сприяти співтворчості та спілкування однолітків між собою і з дорослими.
8)Динамічності. Наповнення середовища має бути мобільним, для того щоб його можна було легко змінювати та вдосконалювати. Однак, потрібно забезпечити відносну постійність, для відчуття комфорту і захищеності. На основі цієї постійності можна вносити необхідні корективи. Такі періодичні зміни та оновлення середовища дозволять не втрачати інтерес вихованців до навчання. Не забувайте наповнювати середовище відповідно до вподобань дітей, а також враховуйте психолого-педагогічну доцільність.
9)Активності. Середовище має спонукати до активного розвитку та дозвілля дітей, взаємодії з його наповненням. Воно має бути розраховане на зниження надмірної активності дитини, щоб «переключити» її на інші види діяльності.
10)Емоційного комфорту. Принцип базується на відчутті благополуччя дорослого й дитини у предметному середовищі. Для цього потрібно забезпечити позитивні емоції, різноманітність вражень на загальному позитивному емоційному тлі.
11)Центрування. Допомагає комфортно розташовуватись у просторі, дає змогу взаємодіяти дітям у групах, не заважати один одному, почергово змінювати вид діяльності.
12)Естетичності. В облаштуванні приміщень, майданчиків, території закладу важливо поєднювати звичні та нестандартні елементи. Потрібно орієнтуватись на загальні канони естетичної організації предметного середовища. Правильне оформлення створює сприятливі умови для комфортного та цікавого перебування дітей.
13)Безпеки. Облаштовувати розвивальне предметне середовище слід не тільки естетично, а безпечно. Потрібно організовувати середовище відповідно до санітарно-гігієнічних, техніко-ергономічних норм безпеки щодо будівель, ділянок, обладнання та навчальних засобів.
Модель розвивального предметного середовища може мати форму як елементарного макета приміщення, так і ділянки території. У моделюванні середовища допоможуть різноманітні схеми, малюнки, плани. Потрібно використовувати принцип варіативності, тобто різні варіанти моделей в оформленні. Це створить оригінальний, індивідуальний образ кожного дитячого садочка.
Предметне середовище створюють з розрахунком на довготривалий термін перебування дітей у закладі, у різних видах організованої та самостійної діяльності дітей як у приміщеннях, так і на майданчиках.
Педагог створює такі умови, щоб дитина мала право вибору місця і змісту діяльності, робить все необхідне для особистісного зростання учнів. Проте обмеженість площ приміщень і ділянок закладу дошкільної освіти, лімітована кількість певних засобів та обладнання можуть створювати деякі складнощі. Тому рекомендовано, крім невеликих осередків у групових приміщеннях, облаштовувати більші функціональні центри. Сюди можна віднести спортивну залу, музичну, театральну зону, художню майстерню, влабораторію, невеликий музей.
Види освітніх осередків
Ви можете по-різному називати елементи середовища: куточки, осередки, центри діяльності. Головне у структурі — не «роздробити» її на якнайбільше складових, щоб якнайкраще проаналізувати. Головне — які можливості для діяльності та розвитку дітей містить у собі середовище.
Ми не подаємо вам вимоги щодо наповнення предметно-розвивального середовища, адже ви маєте нормативні документи та облаштовуєте простір відповідно до можливостей вашого закладу. І навіть при обмежених фінансових можливостях простір може бути розвивальним та спонукальним до діяльності.
Вибір осередків має здійснюватися на основі вікової категорії дітей, рівня та змісту освітньої програми, пріоритетних напрямів роботи з дитячим колективом. Кількість, види та розміщення осередків у групі може змінюватися.
Картка аналізу організації предметного середовища
Освітнє середовище – сукупність зовнішніх умов, факторів, впливів, способів навчання і виховання, необхідних для успішного функціонування освіти. Це один з головних чинників вдосконалення освітнього процесу. Іншими словами, це середовище для формування та розвитку особистості.
Освітнє середовище має такі характеристики, як: цілісність, різносторонність, варіабельність, суб’єктивність, соціокультурна мобільність, координованість, емоційна насиченість.
Середовище спрямоване на розвиток дитини у різних сферах дитячої життєдіяльності:
Фізичній
Пізнавально-інтелектуальній
Соціально-моральній
Комунікативно-мовленнєвій
Художно-естетичній
Предметно-практичній.
Чинники розвитку середовища впливають на дорослих і дітей безпосередньо та опосередковано, ситуативно і систематично. Залежно від цих чинників виділяють основні види розвивального освітнього середовища: предметне, природне, інформаційне, соціальне, внутрішнє (простір власного Я особистості).
