«Політь бур’ян», — закликав Максим Рильський дбати про чистоту мови. Розпочнемо «польові роботи» з росіянізмів. Які треба знешкодити, а які мають право на життя? Проаналізуйте приклади, щоб закріпити знання.
Що таке росіянізми
Взаємодія української та російської мов призводить до того, що в українську мову проникають невластиві їй конструкції, слова та мовні звороти. Їх механічно перекладають із російської або утворюють за зразком російських мовних форм. Це — росіянізми, серед яких виокремлюють і кальки.
Росіянізми чи русизми в українській мові
Механічно перекладені з російської мови на українську слова, мовні звороти — це росіянізми. Так, саме росіянізми, а не русизми. Останнє теж калька, бо йдеться не про російську мову, а руську.
Калька — буквальний переклад іншомовного слова.
Не поспішайте «виполоти» всі росіянізми з писемного чи усного мовлення. Вживати нормативні росіянізми, ті слова, що запозичені з російської мови та зафіксовані у словниках, як-от чиновник, указ, завод, можна. А от неправильного слововживання слід уникати. Перевірте себе: пройдіть тест із трьох запитань:
ВІДПОВІСТИ
Я розмовляю українською
Які ж росіянізми вживати не можна?
1. Лексичні росіянізми, кальки
Розгляньмо кілька найпоширеніших росіянізмів, що «вкорінилися» в українській мові.
Учбовий. Це типовий росіянізм. Ліпше говоріть навчальний, тобто який позначає те, що стосується навчання або призначене для нього: навчальний рік, навчальне приміщення/заклад, навчальний план, навчальна практика.
Об’ява. Це слово майже вийшло із вжитку як слово-дублет до оголошення. Мовознавці радять вживати іменник оголошення як стилістично нейтральний в усіх стилях мовлення.
Слідуючий. За сучасними нормами української мови не рекомендовано вживати дієприкметники із суфіксом -уч-, -юч-. Тому замінюємо їх більш вдалими словами.
Зверніть увагу! Не в усіх контекстах російське «следующий» треба перекладати як «наступний». Приклади ─ в таблиці:
Відношення — відносини — стосунки — ставлення
Російське слово «отношение» в українській мові має різні лексичні відповідники. Якщо потрібно сказати про «взаємозв’язок між предметами, явищами», вживайте слово відношення: відсоткове відношення, відношення мислення до буття. Але в інших випадках послуговуйтеся такими варіантами:
Питання ставлять, іспити складають
Замініть росіянізми задавати питання і здавати іспити правильними словосполученнями — ставити питання/запитання, складати іспити/екзамени. А от відповідь на екзамені не може бути вірною — вона або правильна, або неправильна. Вірним є друг.
Уважно вживайте й слово рахунок, коли йдеться не про «документ із вказаною сумою грошей», а про стосунок розмови до певної теми, думки, питання. Формулюйте вислови так:
- «Що ви скажете щодо цього?» замість «Що ви скажете на цей рахунок?»;
- «Хотів би поговорити з вами стосовно відпустки/про відпустку» замість «Хотів би поговорити з вами на рахунок відпустки».
Зверніть увагу, чи не трапляються у вашому мовленні такі доволі поширені кальки:
2. Граматичні росіянізми
Під впливом російської мови всі ми робимо граматичні помилки. Розглянемо поширені, щоб не припускатися їх.
Зміна граматичного роду за зразком російських слів. Наприклад, правильно казати шкільний ярмарок, а не шкільна ярмарка. Зауважте, що слова біль, собака, нежить, степ, ступінь в українській мові чоловічого роду.
Заміна безприйменникового зв’язку між словами прийменниковим чи навпаки. Вживайте:
- українською мовою замість на українській мові,
- згідно з наказом замість згідно наказу,
- відповідно до інструкції замість відповідно інструкції,
- частинами замість по частинах.
Заміна одного прийменника іншим. Часто саме прийменник по стає каменем спотикання в нашому мовленні. Тож використовуйте такі конструкції:
Уживання закінчення -ко в українських чоловічих прізвищах за аналогією до російської мови, де вони є невідмінюваними: покликати Петренко, а потрібно — Петренка. Тож правильно: немає Гриценка, подякувати Пащенку (-ові), вулиця Шевченка.
Уживання іменникових закінчень -ам, -ям у місцевому відмінку множини. Правильне закінчення -ах, -ях: по кімнатам — по кімнатах, по місцям — по місцях.
Лайфхак
Щоб не помилятися в закінченнях таких іменників, згадуйте рядки з «Гімну» Івана Франка:
Голос духа чути скрiзь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiз.
3. Вимова теж має значення
Важливо не лише вживати граматично правильні форми слів, а й вимовляти та наголошувати слова так, як це прийнято в українській мові. Під впливом російської мови трапляються помилки вимови деяких приголосних і голосних звуків. Варто дотримуватися таких правил:
- вимовляйте твердо шиплячі і губні приголосні: [чому], [чотири], [часом], а не [чьому], [чьотири], [чясом]; [ім’я], [в’ялий], [м’ятий], а не [імя], [вялий], [мятий];
- не наближайте під час вимови наголошений «о» до «а», що є нормою для російської мови, але не для української: [нормально], [порада], [дотримуватися], а не [нармальний], [парада], [датримуватися], та не вимовляйте «і» замість «и»: [інститут], [диктор], [психіка], а не [інстітут], [діктор], [псіхіка];
- вимовляйте «в» наприкінці слова і перед приголосним як «ў»*, але ніколи як «ф»: [написаў], [зноў], [зробиў], а не [написаф], [зноф], [зробиф];
- наголошуйте числівники одина́дцять і чотирна́дцять на а; а прикметники нови́й, стари́й, тонки́й, товсти́й — на и.
* Звук [ў] — «у нескладове», «у нескладотворче». Вимовляйте, як середнє між [в] та [у].
Дбаймо про своє мовлення й говорімо правильно!
