Стресогенний чинник — це будь-який чинник, сила впливу якого перевищує адаптивні реакції організму чи системи, але не такою мірою, щоб спричинити летальні наслідки. Вплив стресогенного чинника створює екстремальні умови для існування.
Американські психологи Діана та Луї Еверстайн (Diane and Louis Everstin) виокремили 10 стресогенних чинників, які впливають на психіку людини — учасника стресогенної ситуації.
Як підтримати себе у стресових умовах
Раптовість
Здебільшого війни чи техногенні катастрофи відбуваються несподівано. Сучасні технології дають людині змогу прогнозувати природні лиха — землетруси, повені, шторми. А також встановити їхню тривалість, характер, очікувані розміри, а відтак своєчасно вжити заходів безпеки. Утім, як протікатиме та чи та стресогенна ситуація, передбачити повною мірою неможливо.
Вплив чинника раптовості на дитину сильніший, аніж на дорослу людину. Так, приміром, несподіваний обстріл будинку тоді, коли дитина перебувала в туалеті, зумовив сильний стрес, який тривалий час не давав їй змоги повернутися до нормального способу життя і спокійного протікання фізіологічних процесів.
Практичні рекомендації та картки контролю, щодопоможуть перевірити, як вихователі організовують роботу зформування в дітей культурно-гігієнічних навичок.
Відсутність подібного досвіду
Зазвичай люди не готові до нового негативного випробування, оскільки навіть повторювані стресогенні ситуації протікають по-різному. Нерідко людям доводиться вчитися переживати їх безпосередньо під час стресу.
Тривалість
Цей чинник важливий і доволі варіативний під час оцінювання його впливу на потерпілих.
Діти та дорослі, які живуть під час війни, потерпають не лише від бойових дій. Їхні наслідки примножує тривалість катастрофи. Опосередковану і тривалу дію спричиняють такі стресогенні ситуації:
- очікування обстрілів;
- нестача продуктів;
- перебування заради безпеки у підвалах;
- невідання і невпевненість щодо того, чи надійде підтримка та допомога.
Технологія Mind Mapping є інструментом мислення. Скористайтеся ефективними порадами і дізнайтеся про особливості складання інтелектуальних карт, блочно-тематичне планування та організацію навчально-пізнавальної діяльності дітей.
Втрата контролю
Ніхто не в змозі контролювати події під час стресогенних ситуацій. Може сплинути чимало часу, перш ніж людина зможе контролювати буденні події свого життя. Якою б досвідченою і незалежною не була людина, якщо вона надовго втрачає контроль, то в неї може розвинутися вивчена безпорадність.
Горе та утрата
Через катастрофу люди можуть розлучитися з рідними чи втратити когось із близьких. Найгірше — очікувати новини про можливі нещастя. Крім того, потерпілі можуть лишитися своєї соціальної ролі й статусу. У разі тривалої стресогенної ситуації людина може зневіритися у тому, що вона зможе відновити втрачене.
Для дошкільників цей чинник варто враховувати і тоді, коли батьки розлучені. Адже у такому разі дитина теж втрачає одного з батьків — сім’я починає жити окремо, припиняє спілкуватися.
Постійні зміни
Нерідко наслідки катастрофи невідновні. У такому разі потерпілий може опинитися у цілком нових і ворожих для нього умовах. Втрата власного дому, звичного місця проживання, ритму і способу життя лише посилюють стресогенний вплив на дитину. Якщо на додачу до цього у нових умовах життя дорослі чи діти відчувають відкриту або приховану ворожість, неприйняття — «Понаїжджали», «Ледацюги! Тільки й знають, що відбирати наш хліб», — вони продовжують зазнавати стресогенного впливу. Таке негативне ставлення оточення спричиняє дезадаптацію та змушує людей повертатися до попереднього місця проживання, де вони не мають ані житла, ані роботи.
Експозиція смерті
Стресогенні ситуації можуть кардинально змінити картину світу дошкільника: для нього світ стає непередбачуваним та небезпечним. Повторювані зіткнення зі смертю можуть спричинити глибокі зміни на регуляторному рівні психіки. Окрім цього, близьке зіткнення зі смертю може зумовити тяжку екзистенційну кризу.
Моральна невпевненість
Потерпілий може опинитися у ситуації, коли йому слід прийняти рішення, які пов’язані з системою цінностей та здатні змінити життя, — кого рятувати, наскільки ризикувати, кого звинувачувати.
Так зване парадоксальне мислення дошкільників, призводить до того, що діти звинувачують себе у всіх неприємностях, які сталися з їхньою родиною. Якщо діти почуваються винними упродовж тривалого періоду, вони починають вважати себе поганими, що нерідко призводить до проявів аутоагресії, тобто самопокарання. Такі дошкільники можуть закушувати губи, гризти нігті, кусати себе, битися головою об предмети тощо.
- Як допомогти дитині пережити стрес: поради для батьків
Поведінка під час події
Під час стресогенної ситуації люди прагнуть мати найліпший вигляд, та вдається це не кожному. Те, що людина вчинила чи, навпаки, не вчинила під час катастрофи, ще тривалий час може переслідувати її навіть тоді, коли інші рани загояться.
Масштаб руйнувань
Потерпілі у катастрофі зазвичай вражені тим, як вона змінила їхнє звичне оточення і соціальну структуру.
Зміни культурних норм змушують людину або адаптуватися, або залишатися чужаком. Це своєю чергою посилює негативний емоційний вплив і призводить до соціальної дезадаптації. У такому разі переживання повторюються і спричиняють негативні наслідки.
За матеріалом Ольги Байер, доцента кафедри дошкільної освіти Запорізького ОІППО, канд. психол. наук
