Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
У дитини, яка зазнала подібного негативного впливу, може сформуватися патологічна прив’язаність, що буває кількох видів:
- невротична
- амбівалентна
- уникаюча
- дезорганізована.
Види патологічної прив’язаності, що можуть виникати у дошкільників, які зазнали впливу стресогенних подій
| Негативна або невротична прив’язаність | Дитина постійно потребує уваги дорослих. Вона не може почекати, доки рідні або той, хто поряд, приміром вихователь, завершить справи чи знайде зручне місце, аби поспілкуватися. Дитина тут і зараз потребує від дорослих емоційно-забарвленого спілкування спрямованого на неї, навіть негативного. Вона «провокує» покарання, дратує дорослих, бо не може витримати внутрішньої тривоги. Якщо ігнорувати такий стан, у дитини може виникнути істерика |
| Амбівалентна прив’язаність | Дитина постійно демонструє подвійне ставлення до близького дорослого. Часом вона лагідна і робить все для того, аби показати свою любов, слухняність та довіру. А часом вона починає вибивати рідних із рівноваги — грубіянить, навмисно дратує, щоб спровокувати прояв сильних та щирих емоцій. Дитина ніби перевіряє дійсний стан речей — «Мене люблять насправді чи тільки вдають?». Дитина вважає, що так вона зможе з’ясувати справжні почуття близьких — «Гарного і чемного просто «любити». А як тобі таке?.. Чи будеш ти терплячим, співчутливим, вірним, коли я поводжусь інакше? Чи залишися ти зі мною в такому разі?» Компромісів у таких стосунках немає, а сама дитина не може пояснити свою поведінку і страждає від цього |
| Уникаюча прив’язаність | Дитина замкнена, понура, не допускає довірливих стосунків із дорослими й однолітками. Вона боїться ще раз пережити біль утрати або нову зраду, обман — «Обіцяли, що все буде гарно і не виконали…». Основний мотив такої поведінки — «Нікому не можна довіряти, ліпше бути самому» |
| Дезорганізована прив’язаність | Дитина навчилася виживати, порушуючи усі правила і кордони людських стосунків. Їй не потрібно, аби її любили — вона хоче, щоб її боялися. Такий тип прив’язаності характерний для дітей, які зазнали жорстокого поводження чи насилля. Світ для них став страшним, злим, а люди — поганими, адже можуть зрадити. Себе дитина також не вважає хорошою. І тому, на її думку, світ і люди цілком справедливо заслуговують на помсту і знущання. Проте людей потрібно тримати біля себе, бо без них не можна, але на певній відстані за допомогою страху відповідальності, бо «я можу що завгодно вчинити» |
Практичному психологу важливо звертати на це увагу, аби можна було вчасно допомогти дитині
Як допомготи дошкільнику
За матеріалом Ольги Байєр, завідувача кафедри дошкільної освіти З
апорізького ОІППО, канд. психол. наук, доцента,
журнал «Практичний психолог: Дитячий садок»
