Враховуючи ці особливості, систематично відстежуйте прояви психічного розвитку малюків. Адже відставання на 3–3,5 місяці від середнього значення загальноприйнятої вікової норми може свідчити про серйозну проблему розвитку дитини. Така ситуація потребує значної уваги як з боку батьків, так і фахівців різного профілю — педагогів, психологів, медиків.
Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку
Питання контролю та діагностики процесів фізичного і нервово-психічного розвитку малюків не є новим, проте залишається актуальним у зв’язку з тим, що останнім часом усе більше дітей раннього віку відвідують дошкільні заклади. Кілька десятків років тому перелік документації вихователя групи для дітей раннього віку містив картку нервово-психічного розвитку дитини раннього віку, ведення якої було обов’язковим. Аналізуючи записи у цій карті, можна було відстежити розвиток кожної дитини.
Наприкінці 80-х років минулого століття, з наданням матерям відпустки для догляду за дитиною до трьох років, кількість дітей віком від 1–1,5 до 3-х років у дитячих садках різко скоротилась, і групи для малюків почали закривати. На сьогодні ситуація змінилася, кількість груп для дітей раннього віку з кожним роком зростає, проте багато вихователів, а часто і психологів дошкільних навчальних закладів не мають чіткого уявлення про необхідність та специфіку контролю за процесом фізичного і нервово-психічного розвитку кожного малюка.
Результати діагностики розвитку дітей раннього віку дають змогу визначити рівень розвитку кожного малюка, необхідність внесення відповідних змін в освітнє середовище та, за потреби, спланувати корекційну роботу з дитиною.
Правильна діагностика — це перший крок в організації корекції відхилень. На підставі отриманої інформації можна скласти план корекції — від допомоги дитині у виправленні простих недоліків до компенсації складних дефектів.
Методики діагностики дітей раннього віку
Під час використання діагностичних методик беріть до уваги:
специфіку віку
соціальну ситуацію розвитку
провідний тип діяльності (емоційне спілкування на першому році життя і предметна діяльність у період раннього віку)
новоутворення віку.
Діагностична методика для дітей раннього віку має бути побудована так, щоб не лише практичний психолог, а й вихователь міг використовувати її, спостерігаючи за щоденною життєдіяльністю дітей у групі. Це дасть змогу запобігти перевтомі малюків, що є обов’язковим правилом проведення всієї розвивальної роботи в групі дво- чи трирічних дітей. Адже у дітей раннього віку досить невелика працездатність нервової системи, і проведення спеціального дослідження, крім режимних процедур і планових ігор та занять, може спричинити їх перевтому.
Усі діагностичні обстеження включено в процес будь-якої спільної діяльності дорослого і малюка, зокрема ігрової. Але обстеження буде продуктивним лише якщо дорослий створить умови, які дадуть дитині змогу зосередитися, «прийняти» завдання і виконати його. Отже, необхідно зацікавити дитину і домогтися її уваги.
Під час проведення діагностики дитини раннього віку використовуйте завдання, що допоможуть виявити різнобічні особливості розвитку дитини і скласти цілісне уявлення про її психіку.
Характерними ознаками поведінки малюків є афективність, імпульсивність і ситуативність. Особливості поведінки дітей раннього віку можуть істотно впливати на результати будь-якого дослідження. Саме тому дослідження має бути кількаразовим, з огляду на необхідність відкинути усі сьогочасні ситуативні нашарування, які можуть спотворювати інформацію про дійсний стан пізнавального, емоційного, мовленнєвого, соціального і особистісного розвитку дитини.
Щоденне активне спілкування вихователя з дитиною дає змогу помічати певні проблеми у розвитку і своєчасно застосовувати відповідні розвивальні заходи.
