Державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у т. ч. їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (далі — ФОП), здійснює Державна служба України з питань праці (далі — Держпраці) відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі — Положення № 96).
Відповідно до покладених завдань Держпраці складає у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про такі правопорушення і накладає адміністративні стягнення (пп. 51 п. 4 Положення № 96), а також стягує штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (пп. 54 п. 4 Положення № 96).
Відповідальність за порушення у сфері праці передбачено Кодексом законів про працю України (КЗпП), Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП) та Кримінальним кодексом України (КК).
Згідно з Законом України від 28.12.2014 № 77-VIII адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій (далі — підприємство), а також ФОП, за порушення у сфері праці значно посилено із 1 січня 2015 року.
Окрім того, запроваджено новий вид відповідальності — відповідальність роботодавця (доповнено ст. 265 КЗпП) у вигляді штрафів, що накладають на юридичну особу або ФОП.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2013 № 509 (далі — Порядок № 509).
Порядок накладання штрафів на роботодавців
Право накладати штрафи, передбачені статтями 265 КЗпП, 53 Закону № 5067, мають винятково голова Держпраці та його заступники:
- начальники управлінь і відділів Держпраці та їх заступники (з питань, що належать до їх компетенції)
- начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники (далі — уповноважені посадові особи)
Державні інспектори з питань праці (далі — інспектори з праці) не є уповноваженими щодо накладення штрафів.
Якщо під час перевірки виявлено порушення, інспектор з праці складає відповідний акт, який найчастіше і є підставою для накладення штрафу. Однак законодавством передбачено й інші підстави, а саме:
- допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)
- фіктивне оформлення неповного робочого часу у разі фактичного виконання роботи повний робочий час
- зменшення рівня оплати праці за реальної роботи на умовах повного робочого дня
За ці порушення з роботодавця стягується штраф у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Такі порушення можуть бути виявленні як під час перевірок, так і за зверненням працівника до суду з метою захисту своїх прав.
Строки розгляду справи про накладання штрафу становлять 15 днів з дня прийняття рішення про її розгляд.
У разі подання роботодавцем Голові Держпраці або його заступникам обгрунтованого клопотання про відкладення розгляду, строк можуть продовжити, але не більше ніж на 10 днів.
Роботодавця повідомляють про розгляд справи не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду.
Держпраці та її територіальні органи можуть передати повідомлення листом, телеграмою, телефаксом, телефонограмою, представником роботодавця.
Розгляд справи
Справу можуть розглядати за участю представника роботодавця, проте, якщо роботодавця належно поінформовано, але під час розгляду справи відсутній його представник і немає обгрунтованого клопотання про відкладення розгляду, то справу розглядають без його участі.
Рішення, прийняте уповноваженим Держпраці за результатами розгляду справи, фіксують у постанові. Її складаюуть у двох примірниках, один з яких залишають у Держпраці, другий — надсилають протягом трьох днів роботодавцю (про що у матеріалах справи роблять відповідну позначку) або видають його представникові.
Роботодавець може оскаржити постанову про накладення штрафу у судовому порядку (п. 10 Порядку № 509).
Сплата штрафу
З дня прийняття постанови роботодавець зобов’язаний сплатити штраф протягом одного місяця і повідомити про це Держпраці чи її територіальному органу.
У разі несплати штрафу за порушення законодавства про зайнятість його стягують у судовому порядку, а за порушення у сфері праці — за участю органів державної виконавчої служби (п. 11 Порядку № 509).
