Підручник як інструмент державної політики та рівності: 19 травня 2026 року відбувся Міжнародний форум, присвячений створенню навчальної літератури для корінних народів та нацменшин.
19 травня 2026 року відбувся Міжнародний форум «Стратегічні напрями підручникотворення мовами корінних народів, національних меншин (спільнот)». Його учасники говорили про те, що сьогодні підручник — це не лише навчальний інструмент, а питання рівного доступу до освіти, збереження мовного різноманіття, культурної пам’яті й державної відповідальності.
Під час відкриття форуму Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий наголосив: підручник є одним із ключових інструментів формування світогляду, світосприйняття, національної та культурної ідентичності громадянина. Через підручник дитина бачить світ, себе в цьому світі, свою мову, культуру, історію, право бути частиною українського суспільства без втрати власної ідентичності.
ШІ для уроку української мови: ідеї 🎆
Форум як професійний майданчик
Форум об’єднав представників державних інституцій, міжнародних організацій, науковців, експертів, педагогів, авторів, видавців і представників національних спільнот.
Мета форуму — сформувати узгоджене бачення стратегічних підходів до створення навчальних матеріалів для освіти мовами корінних народів і національних меншин на основі міжнародного досвіду, партнерства та професійної експертизи.
Організатори визначили три практичні завдання:
- розширити коло експертів навчальної літератури
- залучити заклади загальної середньої освіти до апробації
- знайти потенційних авторів навчальної літератури.
Збереження культурної самобутності
Одна з найсильніших ідей форуму — Україна не будує освітню політику через асиміляцію національних спільнот. Навпаки, держава має зберігати культурну самобутність і підтримувати мовне різноманіття.
Оксен Лісовий наголосив, що для України як постколоніальної, пострадянської і посттоталітарної держави надзвичайно важливо врахувати права кожного громадянина, його потреби, запити й особливості сприйняття інформації. Це принципова позиція. Бо імперська модель завжди прагнула стерти відмінності. Українська демократична модель має діяти інакше — через повагу до різноманіття, свободу самовираження і право навчатися рідною мовою.
Кримськотатарська мова: підручник як культурний спротив
Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, наголосив, що для кримськотатарського народу збереження мови — це питання виживання. Народ, який пережив депортацію і десятиліттями був позбавлений можливості навчатися рідною мовою, сьогодні знову зазнає тиску в умовах російської окупації Криму.
Кожен новий підручник, виданий в Україні кримськотатарською мовою, — це інтелектуальний і культурний спротив. Тому є потреба системного державного підходу до створення підручників кримськотатарською мовою, зокрема в контексті Стратегії розвитку кримськотатарської мови на 2022—2032 роки.
Логіка створення підручника
У дискусії прозвучала важлива логіка створення підручника:
державний стандарт → модельна або навчальна програма → підручник → експертиза → апробація → друк і доставка до школи.
- Стандарт відповідає на запитання: навіщо навчаємо?
- Програма конкретизує: чого навчаємо?
- Підручник показує: як саме навчаємо?
Цей ланцюжок важливий для всіх підручників. Але для навчальної літератури мовами корінних народів і національних меншин він має особливе значення, бо потрібно поєднати державні освітні вимоги, методичну якість і культурну чутливість.
Перекладні й оригінальні підручники: в чому різниця
Підходи до підготовки підручників для національних меншин та корінних народів:
| Суть механізму | Для яких мов застосовується |
Перекладні підручники | Книги спочатку проходять конкурсний відбір українською мовою, а потім перекладаються. | Переважно польська, угорська та румунська мови. |
Оригінальні підручники | Створюються безпосередньо для мовно-літературної галузі відповідною мовою. | Кримськотатарська, болгарська, гагаузька, новогрецька, іврит та інші. |
Виклики підручникотворення
Головні виклики підручникотворення для національних меншин та корінних народів:
| Виклик | Суть та наслідки | Пропоноване рішення |
1 | Часовий цейтнот | • Переклад триває до 3 місяців. • Експертиза відповідності — до 2 місяців. • Наслідок: підручники рідко встигають надійти до шкіл до 1 вересня. | Впровадження дворічного циклу підготовки (від МОН, УІРО та експертів), що забезпечить додатковий час на переклад, експертизу й доставку. |
2 | Малі тиражі | Високі витрати видавців на підготовку за умов низьких накладів (наприклад, близько 600 примірників для кримськотатарської мови). Сегмент є комерційно складним. | Створення спеціальних стимулів та впровадження партнерських моделей співпраці з видавництвами. |
3 | Брак авторських колективів | Повна відсутність конкуренції (на відміну від масових предметів українською). Успіхом є наявність хоча б одного автора чи колективу (наприклад, для гагаузької, новогрецької чи кримськотатарської мов). | Залучення та підтримка дефіцитних фахівців (фактично, штучна робота з кожним доступним авторським колективом). |
4 | Складність апробації | Починаючи з 2024 року апробація бюджетних підручників є обов'язковою, але її важко організувати через брак профільних учителів та шкіл. Іноді процес тестують лише кілька педагогів. | Зміна критеріїв оцінювання: перенесення акценту з кількості учасників апробації на якість зворотного зв’язку |
Напрями розвитку підручникотворення
За результатом роботи форуму очевидні кілька напрямів, без яких якісне підручникотворення мовами корінних народів і національних меншин буде складно розвивати.
- Потрібно системно шукати й підтримувати авторів з-поміж представників спільнот.
- Варто розширювати коло експертів, які розуміють не лише методику, а й мовний та культурний контекст.
- Потрібно залучати школи до апробації не формально, а як повноцінних партнерів.
- Треба зацікавлювати видавців працювати з малотиражними, але стратегічно важливими підручниками.
- Слід розвивати цифрові та змішані формати навчальних матеріалів, щоб розширити доступ до ресурсів, особливо для малих мовних спільнот.
Висновок
Підручник мовою корінного народу чи національної меншини — це частина державної політики рівності, інклюзії й культурної безпеки. Україна сьогодні формує нову модель підручникотворення, в основі якої — повага до дитини, мови, спільноти, права бути собою в українській школі. Тому ця тема має звучати не лише у вузькому експертному колі, а бути в центрі уваги всієї освітянської спільноти.
Підпишіться на канал 
