Помилки наставника: як розпізнати та виправити
Обрати фігурантів наставництва
Наставництво — це форма роботи, за якої досвідченого працівника «прикріплюють» до початківця для того, щоб останній мав змогу працювати в тандемі, професійно зростати, розвиватися. Однак не все так просто! Недостатньо «прикріпити» одного до другого. Якщо це відбуватиметься примусово, без урахування побажань обох сторін, їхніх особливостей, результат виявиться далеким від очікуваного. Як складати пари — зазвичай вирішує заступник директора школи спільно з керівником закладу освіти. При цьому важливо знати думку й самих учасників, оскільки лише творче вільне партнерство гарантуватиме успіх.
⇒ Три етапи роботи з педагогом початківцем
Розробити алгоритм співпраці
Не кожна людина готова до наставництва. Утім, як і до учнівства. Тож визначте фігурантів наставництва та окресліть очікування щодо кожного. Коли звертаєтеся до досвідченого колеги з пропозицією бути наставником, пам’ятайте, що не кожний грамотний і кваліфікований працівник зможе бути справжнім учителем для колеги. Як і не кожний початківець виявиться хорошим учнем. Тому розробіть алгоритм співпраці. Адже коли завуч, наставник і початківець чітко розуміють свої завдання, координують і контролюють партнерство — вони на правильному шляху.
Переконатися, що наставник має необхідні здібності
Наставник визначає для початківця нові контури організації його соціального простору — простору навчання й розвитку як фахівця та особистості. Ось чому так важливо правильно обрати кандидата на роль наставника. Коли обираєте, зважте, наскільки йому притаманні необхідні для наставництва здібності, зокрема:
- менеджерські;
- комунікативні;
- педагогічні;
- соціокультурні.
⇒ Культура ділового спілкування в педагогічному колективі
Коли дитина розв’язує складне завдання, старається, ви хочете похвалити її приємними словами, як-от «молодець», «чудово» тощо. Чи знаєте ви, що цього недостатньо для того, щоб коректно підтримати дитину та надихнути її розвиватися?
Важливими для педагога-наставника є прагнення до саморозвитку й самореалізації, самостійність суджень і поглядів, уміння визначатися у складних ситуаціях, відкритість інноваціям, самокритичність, креативність.
Пересвідчитися, що початківець потребує наставника
Спеціальність учителя суто практична. Базових умінь, досвіду, ціннісного ставлення до професії початківцям, які нещодавно здобули педагогічну освіту, не вистачає. Педагогічна діяльність спочатку видається їм легкою. Однак, коли вони попрацюють кілька місяців, багато з них починають стикатися з труднощами, розчаровуватися. Зарплата невисока, професія складна, кар’єрне зростання — справа далекого майбутнього. Вони починають сприймати педагогічну діяльність не як справу свого життя, а як одну з перших сходинок у ньому, де школа — своєрідний «перевалочний пункт». Чи варто прикріпляти наставника до такого молодого спеціаліста? Однозначно відповісти складно — в житті трапляється по-різному. Можливо, саме авторитетний, захоплений своєю справою педагог-наставник зуміє змінити його ставлення до своєї професії. Та все ж завучу варто більші сподівання покладати на тих початківців, які люблять дітей понад усе й із задоволенням спілкуються з ними.
Вибудувати проєкт майбутньої кар’єри початківця
Щоб зорієнтувати початківця на бажаний результат, наставник, який ліпше розуміється на можливостях, що дає професія педагога, має окреслити всі переваги його поступу в ній. Спільно з початківцем наставник уявно проєктує його кар’єру, визначає ключові моменти, що допоможуть її реалізувати. При цьому наставник ознайомлюється з історією життя свого колеги-початківця, добирає адекватні засоби та прийоми роботи з ним.
Саме цей момент «стиковки» професіонала і початківця — найвідповідальніший. Адже уявне та реальне зазвичай не збігаються. Отже, слід наблизити уявний орієнтир до життєвих реалій, інтересів початківця, його індивідуальних особливостей, очікувань щодо майбутньої роботи.
Подбати про практико-теоретичну базу навчання початківця
Грамотний підхід до навчання початківця передбачає існування так званої практико-теоретичної бази, яка могла б дати ширші уявлення про професію вчителя, способи виходу з різноманітних складних педагогічних ситуацій. Такою базою може бути:
- робоче місце наставника;
- демонстрація виходу з типових та/або складних робочих ситуацій;
- чіткий коментар наставника з приводу прийнятих рішень, отриманих результатів, як своїх, так і початківця;
- спільне обговорення досягнень та прорахунків.
Чудовий результат дає практика підміни фахівця початківцем у певні моменти.
Тримати під контролем взаємини наставника і початківця
Навчання початківця через наставництво за сприятливих умов є розвивальним. Тоді як за несприятливих воно виявиться неефективним, дезорієнтувальним, дидактогенним — таким, що принижує, порушує права, відбиває інтерес і бажання займатися педагогічною діяльністю, робить початківця залежним, уразливим, незахищеним.
Саме на соціально-психологічні аспекти взаємин наставника й початківця звертайте особливу увагу. За своїм характером ставлення наставника до початківця може підтримувати або, навпаки, пригнічувати.
Що порушує взаємини наставника й початківця
В ідеалі професійний і соціально-психологічний аспекти взаємин у системі «наставник — початківець» мають гармонійно поєднуватися, доповнювати один одного, бути збалансованими.
Отже, завуч має врахувати рівень комунікативних, соціокультурних, педагогічних здібностей, лідерських якостей наставника, а також соціально-психологічні аспекти особистісних взаємин наставника й початківця. Такий підхід дає змогу гармонійно ввести у професію педагога-початківця та забезпечити фахове вдосконалення досвідченого педагога.
