Як природно навчати іноземної мови в дошкільному віці

4005
Чому педагоги дошкільних закладів з гордістю заявляють, що їхні вихованці вже у молодшій групі вивчають іноземні мови, у середній — розв’язують математичні рівняння, а в старшій — вивчають основи комп’ютерної грамотності? Чи варто починати навчання іноземної мови в дошкільному віці?
Зміст статті:
Навчання іноземної мови в дошкільному віці: сприятливі та несприятливі чинники Методики навчання іноземної мови: чи потрібна дитині дошкільного віку мотивація
Ігри та вправи з англійської мови на тему «Іграшки» Як природно навчати іноземної мови в дошкільному віці
                СКАЧАТИ 

Навчання іноземної мови в дошкільному віці: сприятливі та несприятливі чинники

Розвиток іншомовних умінь варто формувати так само, як і розвиток рідного мовлення. Тому значну увагу приділяйте формуванню у дітей загальних комунікативних компетенцій.

Діти у ранньому віці засвоюють іноземну мову набагато швидше і легше, ніж дорослі. Та, з іншого боку, виокремлюють певні обставини, що створюють труднощі у процесі навчання.

Розглянемо, що сприяє, а що ускладнює опанування дитиною іноземної мови в дошкільному віці:

Те, що сприяє

Те, що ускладнює

  • Від народження наділена інстинктивним бажанням пізнати все

Це допомагає в мотивації

  • Не усвідомлює мету вивчення предмета

Тому традиційне планування заняття, уроку чи курсу незастосовне

  • Має дуже міцну пам’ять і рухливість мозкових механізмів (до дев’яти років)

Дитячий мозок ліпше пристосований до сприйняття мови

  • Забуває інформацію дуже швидко

Тож необхідно більше повторювань, аніж із дітьми, старшими семи років

  • Запам’ятовує довжелезні вірші й тексти з легкістю, але не аналізуючи граматичний аспект і часто не усвідомлюючи змісту того, про що йдеться. Окрім того, у реальних життєвих ситуаціях не може скористуватися вивченим
  • Наділена інстинктивн бажанням наслідувати дорослих

Адже це перший, основний і найпростіший шлях пізнання світу

  • Завдяки імітації в ранньому віці дуже швидко переймають акцент носія іноземної мови (у шість років цей процес займає більше часу та зусиль)

  • Не можуть концентруватися чи просто всидіти спокійно понад 5 хв., швидко стомлюється, оскільки не розвинена саморегуляція

Тому дуже часто необхідні рухові вправи чи зміна положення

  • Має синкретичність сприймання (до семи-дев’яти років)

Дає змогу засвоювати великий обсяг будь-якого матеріалу

  • Не розуміє сповна інформації, що надходить (навіть рідною мовою), схоплює лише загальний зміст і реальні поняття
  • Здатна сприймати іноземну мову без спеціального запам’ятовування і не стомлюючись за умов, подібних природному вивченню рідної мови

  • Має недостатній комунікативний досвід у рідній мові

Відповідно, спілкування іноземною мовою видається важкою справою. Якщо пояснювати лише словесно, дитина начебто слухає, але при цьому не розуміє

Дитячий егоїзм вимагає особистої уваги

Кожен малюк бажає бути першим у грі

У дошкільному віці дитина найбільш відкрита новим знанням і враженням, але, з іншого боку, беззахисна перед впливами світу, тому що психічні процеси та механізми тільки-но розвиваються і є дуже вразливими.

Від головного редактора журналу «ВИХОВАТЕЛЬ-МЕТОДИСТ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ»
Олена Стаєнна Кожен досвідчений водій усвідомлює важливість дотримання правил безпеки під час руху. Зокрема, слід бути уважним, оминати вибоїни на дорозі та, звісно, завжди пристібати пасок безпеки. А що у професійній діяльності? Які «паски безпеки» допоможуть не втрапляти в професійні «вибоїни»? Один такий пасок професійної безпеки ви вже маєте — фаховий журнал «Вихователь-методист дошкільного закладу». Він допоможе перестрахуватися й підготувати про запас кілька професійних козирів.
Залишайтеся з нами та відкривайте для себе нові професійні можливості!
ОТРИМАТИ ДЕМОДОСТУП

Методики навчання іноземної мови: чи потрібна дитині дошкільного віку мотивація

Найважливішим чинником ефективної діяльності є мотивація. Але сучасні засоби спонукання дитини до навчання часто нагадують загравання з нею. Чомусь зовсім не враховують те, що дитина народжена з високою природною мотивацією до навчання, внутрішньою тягою до пізнання світу та досягнення успіху. Найперше це проявляється у копіюванні дій дорослих. Але не всіх! Діти копіюють те, що дорослі роблять із задоволенням. Дорослі ж частіше вимагають від дітей те, чого самі робити не люблять.

І навпаки — те, що дорослим подобається, дітям робити зазвичай заборонено.

З огляду на такий збіг обставин на шляху до школи потяг до навчання значно слабшає (якщо не відмирає). І в такому разі природну мотивацію до пізнання намагаються підмінювати безліччю штучних, як-от нагороди за успіхи, заохочення, моральні підбурювання догодити батькам чи педагогові. Однак такі мотиви не діють постійно.

Негативні чинники — відсутність похвали, програш у грі, зміна вихователя тощо — можуть миттєво (іноді назавжди) знеохотити не лише до предмета, а й до навчання в цілому.

Що ж робити? Почнімо спочатку.

Дитина народжується з природним інтересом до пізнання світу, який інстинктивно реалізує, наслідуючи поведінку дорослих. Малюкові не потрібні винагороди та інші заохочень у його бажанні пізнати світ. Тим паче не потрібні оцінки.

Чому?

Тому що існують природні шляхи розвитку. А отже забезпечте:

  • в першу чергу — середовище, в якому дитина може практично застосувати набутий досвід. Якщо йдеться про іноземні мови — то це іншомовне середовище, де всі дорослі з першої хвилини спілкуються з дитиною тією мовою, яку вона має опанувати
  • потім — умови, в яких дитина може спілкуватися іноземною мовою для виконання своїх (власних) завдань.

Корисна стаття

Тому якнайчастіше давайте дітям можливість приймати власні рішення, як-от:

  • обирати

  • вид діяльності серед двох-трьох запропонованих

  • спосіб виконання завдання
  • планувати послідовність вправ для наступного заняття

І свої результати дитина здатна оцінювати сама. Адже якщо завдання має практичну мету, то й результат буде практичним — його дитина оцінить.

Зауважте!

Мовиться про оцінювання результату роботи, а не поведінки дитини.

Тому замість висловлювань «Молодець!», «Дуже добре!», «Правильно/неправильно зробив!» (що практично нічого не означають) доцільніше вказувати на факт, на виконане. Наприклад:

  • «Так, яблунька висока, ти обрав високу драбинку, тож тепер можна збирати яблука»
  • «Сьогодні ми допомогли великим і малим звірятам поселитися в хатинки, які їм відповідають за розміром. Звірятам зручно жити в них!».

Також конкретно оцінюйте й особистий прогрес дитини, відзначаючи досягнення:

  • «Сьогодні на занятті ти виконав три завдання, а раніше виконував два»
  • «Ти робив цю вправу ще тиждень тому, але й сьогодні пам’ятаєш, як її виконувати»
  • «Ця вправа була складніша за попередню, але ти з нею також упорався».

Чуючи такі практичні оцінки, дитина поступово привчається оцінювати результати практично. Тож педагог має помічати, коли утриматися від оцінювання, а натомість пропонувати дітям робити це самостійно

Вміння самостійно оцінювати результат своєї роботи за практичними критеріями має ще й значний психотерапевтичний ефект: дитина уникає залежності від чужої думки.

За матеріалами Анжели Гергель, засновниці Gergel School,
де діти одночасно опановують англійську, німецьку та французьку мови

Теми:
Освітній процес у дитсадку Освітня діяльність ЗДО ... всі

Вебінар ВМДЗ

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді