Підпишіться на канал Над цими питаннями розмірковують автори числа журналу «Музичний керівник» № 06/2016.
Патріотизм є чеснотою, яку не успадковують генетично, а формують і плекають. Передусім — у родині, зміцнюючи самоідентифікацію та відчуття етнічної приналежності дитини, передаючи їй сімейні цінності й традиції. А тому найактуальнішим у дитячому віці є саме «локальний патріотизм», любов до батьків, рідної домівки, вулиці, «малої землі» та всього, що з нею пов’язане. Такий підхід, до речі, найбільше культивується в освітніх закладах країн Західної Європи.
Може й нам варто на ньому зосередитися? «Ура-читання» віршів про неосяжну неньку Україну або спів пафосних пісень навряд чи допоможуть дитині відчути живий зв’язок зі своїми національними коренями. З погляду прищеплення патріотизму для неї значно корисніше посадити зернятко в землю або вивчити і заспівати друзям бабусину колискову, якої немає в жодній нотній збірці, придумати казку про місцевий ліс чи пагорб, розробити дизайн паркану свого ігрового майданчика. Варіантів багато. Головне, щоб були вони «душевними», сповненими людської теплоти. Бо те, що йде від серця, назавжди залишає в ньому слід.
У цьому числі журналу ми спробували відбити цей принцип у запропонованих матеріалах. А тому підготували для вас методичний інструментарій та практичні поради, як зацікавити дошкільників культурно-мистецькими надбаннями своєї землі. Зокрема:
- українськими народними музичними інструментами, які можуть постати перед дітьми в казкових образах;
- азартною інтелектуальною грою на знання національних звичаїв із батьками «Тріо бандуристів»;
- традиційним святом Маковія крізь призму авторського бачення;
- ляльковою виставою про порятунок України її маленьким сином тощо.
Бо найліпша стратегія патріотичного виховання, серед інших, містить можливість бути почутим, реалізованим, успішним у своїй країні. Відчувати потребу в тому, що твої, нехай маленькі, дії приносять користь людям навколо, роблять життя друзів та батьків більш сонячним.
А оскільки музика й творчість у цьому — чи не найліпші помічники, пропонуємо й надалі залишатися разом з улюбленим журналом — на високій ноті!
