Тренуємо soft skills: ідеї для спортивної гри
Вислів «бути в тренді» (тренд: від англ. trend «тенденція, ухил» – пріоритетний напрямок у громадській думці) означає йти в ногу з часом, тобто залишатися в курсі останніх новин з певної теми. Пандемія COVID-19 внесла свої корективи не лише у сферу економіки, вона зачепила практично всі галузі розвитку суспільства. З її появою комунікативна сфера ослабилась і виникла термінова необхідність у модернізації традиційних і пошуку нових методів передачі і засвоєння інформації.
Тому на перше місце виходить цифровізація, яка протягом останніх двох років в освіті перетворилася з допоміжної ланки на реальний, особливо в Україні, основний засіб навчання. У свою чергу вона почала вимагати необхідності розробки нових підходів до дидактики, перебудову способів мислення як педагогів, так і учнів та їх батьків, посиленого матеріального забезпечення закладів засобами цифрової освіти. І якщо у 2020 році такий підхід був на межі паніки, то за два роки потому він змінився на конструктивний і діловий. Прийшло розуміння, що навчання не треба ділити на очне і онлайн, а лише застосування цих форм в комплексі дасть найкращий результат. Цифрове середовище – це та освіта, яка дозволяє нам по-іншому налаштовувати систему успіху або систему балансу між професійним та індивідуальним, завдяки якій приходить усвідомлення ролі власного навчання у становленні своєї особи. Тренер з особистого розвитку Джим Рон стверджував: «Ви повинні самі відповідати за себе. Не можна змінити обставини, пори року, напрямок вітру, але можна змінити себе самого».
Інтерактивне навчання стало базовим інструментом освітнього процесу. Смарт-дошки, мультимедійні екрани, планшети, електронні книжки - усі вони допомагають розширити швидкість сприйняття інформації учнями. Інтерактивні технології додали у процес навчання візуальний і кінестетичний канал сприйняття інформації. Сучасне покоління чудово адаптоване до таких технологій. Інтерактивні панелі, планшети та цифрові лабораторії дають можливість стерти кордон між школою та повсякденним життям і сприймати інформацію природно, без нав’язування.
Ефективно «переварити» велику кількість інформації та запам’ятати важливе допоможуть інтелектуальні карти. Як символізувати й систематизувати матеріал, коли складаємо інтелект-карти?
Цифровізація спонукала доіншого тренду – пріоритизації. Це те, що дозволяє визначити важливість, першорядність завдань. Сьогодні педагоги, діти, батьки отримують багато інформації, в тому числі й освітнього контенту, і потрібно якимось чином зрозуміти, що з цього важливе, а на що можна не звертати уваги. Після того, як це стає зрозумілим, результати пріоритизації потрібно закріпити або задокументувати: розставити в порядку пріоритету або наділити особливими властивостями. Саме тут у пригоді стають навички аналізу і синтезу, які виробляються поступово. Для освіти основна ідея пріоритизації полягає у дозованому, невеликими порціями поданні навчального матеріалу: «Слона треба їсти частинами». У соціальних мережах існують тисячі різних онлайн-курсів у форматі відеоуроків по 4-8 хвилин. Мікронавчання дає вчителю свободу вибору, а також можливості для індивідуалізації методів та інтерактивних технік. Це можуть бути короткі вікторини, відео, міні-ігри, інфографіка та анімація, тому що це завжди допомагає без проблем запам’ятати будь-яку інформацію.
У майбутньому більш цінними працівниками будуть не ті люди, які багато знають, а ті, які володіють мобільністю, вміють швидко переорієнтовуватись під нові умови, володіють навичками здобувати знання впродовж життя та приймають нестандартні рішення.
З розширенням можливостей дистанційного навчання у тренди виходить візуалізація інформації, яка дозволяє поєднати текстовий коментар із зображенням, а це, як ви пам’ятаєте із психології, 60% засвоєння. Візуалізувати можна все: будь-яку теорію, процес, історичну подію, інструкцію, портрет тощо. Вона є основною при створенні презентацій. Інфографіка, відеоскрайбінг - короткі яскраві відеопояснення, які супроводжуються схематичними малюнками, - комікси, інтелект-карти широко застосовуються як у вищій освіті, але також цікаві і для середньої та початкової ланки навчання при дотриманні основних трьох вимог – простоти, ясності, гармонійності.
Імерсивне навчання (від англ. immersive – «створює ефект присутності, занурення») – використання технологій віртуальної Virtual Reality (VR) і доповненої реальності Augmented Reality (AR). Насправді це про AR і VR, тільки іншими словами. Такий формат створює віртуальне середовище, максимально наближене до реального життя, дозволяє тренуватися конкретно і цілеспрямовано. Ми нібито стираємо кордон між теорією і практикою. Як підсумок – потрібні навички засвоюються швидше і краще. Він допомає здобувачам освіти легко опановувати навіть дуже складні навчальні теми; без проблем зосереджуватися на процесі навчання (закордонні педагоги радять використовувати віртуальну та доповнену реальність у роботі з дітьми, що мають СДУГ); зрозуміти, як застосовувати отримані знання на практиці. Для освіти в Україні зараз ця технологія дуже дорога, бо вимагає значних коштів на ресурси. Але сподіваємося, що окуляри і шоломи будуть все більш якісними і дешевими і буде з’являтися все більше педагогів, які освоїли VR, як хобі, і зможуть робити проєкти середньої складності за доступною ціною.
Все більшою популярністю серед креативних освітян користується передача інформації у стилі сторітеліг- творчої, цікавої і захоплюючої розповіді історій, яка сприяє розвитку особистісних якостей, демонструє унікальність уяви кожної дитини, дозволяє проявити активність, і спрямована на емоційну, мотиваційну та когнітивну сфери слухачів, підвищує логіку та рівень культурної освіти. Оскільки сучасні діти багато часу проводять онлайн, мають кліпове мислення, а реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати, саме ця технологія реалізує принцип доступності навчання і мотивує до вирішення складних завдань. Спікери розповідають про важливі речі простою мовою, не звертаючись до надскладних термінів, таким чином даючи змогу засвоїти великий об’єм інформації. Але мистецтву побудови сторітелінгу треба добре володіти самому, що вимагає від освітян грунтовної підготовки.
Штучний інтелект. Це один із найпопулярніших трендів. Штучний інтелект сприятиме персоналізації навчального процесу, створенню індивідуальних освітніх траєкторій, оцінюванню компетентностей учнів тощо. Він допоможе зробити навчальний процес інтерактивним та безпечним. Утім, не варто переживати, що штучний інтелект скоро замінить учителів. Якщо це і станеться, то через дуже багато років. Науковці Вікторія Кейн із Північно-Східного університету та Адам Лаатс із Бінгемтонського університету опублікувалив The Washington Post дослідження з «цифровізації» шкіл за останні 200 років. Починаючи з 1807 року чиновники хотіли використовувати найновіші технологічні досягнення, щоб замінити вчителів. Коли б, скажімо, одна людина навчала одночасно 500 дітей у різних аудиторіях. З розвитком технологій (телеграф, радіо, телевізор, інтернет) у різних штатах постійно поверталися до цієї ідеї. Але постійно вона зазнавала краху.
Звичайно, технічні досягнення, як-от: віртуальні класи, VR-окуляри, цифрові лабораторії, вражають. Як колись телевізор чи комп’ютери. Але вони відіграють швидше допоміжну роль. Бо саме вчителі створюють культуру, яка мотивує та заряджає учнів. Тож без учителів ми поки не залишимося, але їхнє позиціювання та роль у класі змінюватиметься.
Тренд на інформатику - Computer Science. Відбувається перегляд того, що саме ми вивчаємо на уроці інформатики. Все, що маємо із благ цивілізації, сьогодні пов'язане з комп'ютерними технологіями. Навіть телефон, яким користуємося, це – потужний комп'ютер у нашій кишені. З ним можна знайти необхідну інформацію, відстежувати кількість кроків, планувати день і навіть виміряти кількість кисню в крові. Тож інформатика та взаємодія з технологіями дедалі більше проникають у наше життя. Освіта має на це реагувати.
Наразі тренд щодо осучаснення програм з інформатики вже підхопили українські університети. Вони оновлюють власні програми й принаймні намагаються готувати фахівців, яких потребує ІТ-ринок. Тим більше, що в Україні це найбільш оплачувана і найбільш затребувана професія. Також з’являються приватні вищі навчальні заклади, які покривають потребу в підготовці кадрів.
Тренд на STEAM-підхід до освіти набирає все більше обертів. Ми побачимо ще більше класів, обладнаних для STEAM-інформатики чи біології, запит на вчителів, які викладають та інтегрують підхід у програму, а також запит від батьків і учнів, які хочуть навчатися, щоб бути готовим до майбутнього. Суть STEAM-освіти полягає у такому підході до навчання, який дозволяє готувати дітей до професій майбутнього. Саме це робить її такою популярною серед систем освіти в передових країнах світу. Існує навіть Національний день STEAM – 8 листопада.
Досить суперечливим, особливо в українських школах, є один із світових освітянських трендів, який називається «едьютейнмент» або «гейміфікація»– освіта у розважальному форматі, у формі гри. Саме ігровий механізм неабияк мотивує учнів виконувати домашнє завдання, проходити навчальні тести, розуміти складні теми й краще орієнтуватися у вивченому матеріалі. Він доречний на будь-якому уроці. А закордонні педагоги взагалі радять саме в ігровому форматі опановувати основи фінансової грамотності та розвивати критичне мислення. Адже для здобувачів освіти не має значення, у якій обгортці подається інформація. Головне, щоб вона не перетворилась на мертву догму. Наукові парки, веб-квести, анімовані навчальні ролики, буктрейлери, емодзі-історії- це могутні засоби для її засвоєння. Важлива суть – розповідь на доступній і зрозумілій мові, з інтеграцією елементів розваги, ігор і навчання. «Вчися граючи!» – основний меседж едьютейнменту в навчанні. Сучасні технічні засоби дозволяють зробити почуття задоволення синонімом навчання. У свою чергу, «гейміфікація» вимагає перебудову ментального мислення самих педагогів, для яких важко довести, що в 11 класі чи навіть у виші можна «гратися».
Досить важко впроваджується в українську освіту іще один світовий тренд- учитель як перший коуч і наставник, тобто людина, яка показує, як багато існує шляхів до розв’язання навчального завдання. Така оцінка діяльності педагогів суперечить українському ментальному сприйнятті їх як людей, які зобов’язані навчити дітей на уроці, лекції, дати їм знання у школі.
Концепція «неперервної освіти», представлена на форумі ЮНЕСКО 1965 року П. Ленграндом, сьогодні, як ніколи, актуальна. Суспільство розвивається шаленими темпами, і громадяни, щоб іти в ногу з часом, повинні володіти вміти мобілізувати свої сили і можливості, щоб не опинитися на околицях цього розвитку.
