Екологічне виховання в закладі загальної середньої освіти

Одним із пріоритетів та напрямом діяльності суспільства є екологічне виховання школярів, яке має відбуватися в першу чергу через освітнє середовище школи.

Новий Порядок організації інклюзивного навчання: основне

У чому актуальність екологічного виховання? Сучасна екологічна ситуація в світі та Україні зокрема загострюється з кожним днем. Забруднення атмосфери шкідливими викидами, тисячі тон сміття, знищення цілих екосистем через вирубування лісів, розорювання, будівництво, шкідлива радіація та випромінювання — далеко не повний перелік тих техногенних факторів, які негативно впливають на екологію.

Недарма екологічне виховання визнане одним із найважливіших пріоритетів ЮНЕСКО, Національної доктрини розвитку освіти України ХХІ століття, інших основоположних документах світового та національного рівня.

Санітарне законодавство: ЯК ВИКОНАТИ НОРМИ

Що маєте зробити, щоб перевіряльники не виявили порушень вимог санітарного законодавства в їдальні вашого закладу освіти.

ГОТОВИЙ ЧЕКЛІСТ

Що таке екологічне виховання в школі

В останні роки це поняття значно розширилося. Екологічне виховання це вже не лише формування відповідних знань і вмінь у взаємодії людини та природи, а й розвиток засобами педагогічних технологій компетентностей особистості, спеціальних знань, ціннісних норм та орієнтацій щодо усвідомлення екологічної цінності природного середовища у його нерозривній єдності з людиною.

Мета екологічного виховання

Виходячи з такого твердження, ключовою метою екологічного виховання на уроках і в позаурочний час є формування відповідального та дбайливого ставлення до природи, що базується на:

• екологічній свідомості та самосвідомості
• формуванні стійкої потреби власного свідомого дотримання екологічних принципів природокористування
• розвитку навичок екологічної культури
• активній участі в суспільно корисній праці з захисту, догляду та оптимізації стану довкілля
• пропаганді в найширших межах екологічних знань
• активній діяльності з вивчення та охорони природи своєї місцевості.

Результатом екологічного виховання є презентація учнем:

• чітко сформованої екологічної культури
• розвинутої екологічної свідомості.

Принципи екологічного виховання

Ключовими принципами екологічного виховання слід назвати:

• міждисциплінарний інтеграційний підхід у процесі формування екологічної культури учнів
• систематичність та безперервність екологічної освіти школярів у процесі всіх основних видів діяльності у школі — пізнавальної, ігрової, трудової, спортивної тощо
• єдність інтелектуальної та емоційно-вольової сфер у діяльності учнів із вивчення та поліпшення стану навколишнього середовища
• взаємозв’язок локальних, регіональних, національних та світових екологічних проблем
• прогностичність, що передбачає відповідальність за збереження середовища життя для майбутніх поколінь.

Очікуваний результат екологічного виховання

Головні результати екологічного виховання — вміння осмислювати екологічні явища в світі, висловлювати власні незалежні судження про стан природи, розумно й адекватно взаємодіяти з нею. Кінцевим конкретним результатом екологічного виховання випускників школи мають стати:

• системні знання про екологічні закономірності та проблеми людства і ймовірні шляхи їх розв’язання
• розуміння необхідності докорінних змін у процесі взаємодії людини з природою з метою її відновлення, виявлення адекватної громадянської позиції щодо випадків порушень в сфері охорони природи
• недопущення власних порушень правил поведінки в природному середовищі
• ведення здорового способу життя через обмеження деяких окремих шкідливих видів продуктів, намагання раціонально харчуватися, зменшення витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, прагнення до зменшення кількості побутових відходів, відсутність шкідливих звичок
• посильна з власної ініціативи участь в екологічній діяльності на всіх рівнях.

Екологічне виховання в закладі освіти

Плекати і виховувати екологічні знання, компетентності, навички необхідно ще з раннього дитинства, і школа тут має вести перед. Тому доцільно вирізнити етапи розвитку екологічного виховання залежно від віку учнів:

Початкова ланка

Екологічне виховання молодших школярів розпочинають заходами, спрямованими на:

• безпосереднє спілкування з природою
• спостереження за процесами в живій та неживій природі
• милування красою природи
• навчання доходити на основі спостережень висновків про недопустимість нанесення шкоди природі.

При цьому формують відчуття співпричетності учня у справі захисту довкілля, розуміння необхідності жити з природою в злагоді, не шкодячи їй.

Важливим моментом екологічного виховання в початкових класах є вичленення екологічного потенціалу кожного навчального предмета, в першу чергу курсів «Природознавство» та «Я і Україна». Саме вони мають стати базою для формування відповідних екологічних компетентностей дитини, а вчитель має вміло використати для цього увесь навчальний потенціал цих предметів і, звичайно ж, свою педагогічну майстерність.

Та це зовсім не означає, що інші навчальні дисципліни слід ігнорувати в контексті екологічного виховання — і математика, і рідна мова, і читання, і навіть фізкультура та англійська мова можуть слугувати для цього хорошим базисом.

Отож ключовими формами екологічного виховання учнів в початковій школі є:

• виховні бесіди, лекції, години спілкування з природою, формування календарів природи та інші форми відповідної роботи в ході самих уроків
• навчальні тематичні екскурсії, походи, експедиції в рамках вивчення навчальних дисциплін «Я у світі», «Природознавство»
• безпосередньо весь екологічно-просвітницький потенціал навчальних дисциплін «Я у світі», «Природознавство»
• посильна участь молодших школярів у загальношкільних екологічних акціях типу «Посади дерево», «Збудуй годівничку для птахів» тощо
• різноманітні ігри та ігрові ситуації на екологічну тематику, поведені вчителями під час рухливих перерв чи після уроків
• участь в екологічних конкурсах фото та відео робіт, малюнків, плакатів, композицій тощо на відповідну тематику.

Середня ланка

У 5–9-х класах передбачають такі моменти екологічного виховання:

• накопичення знань про об’єкти живої та неживої природи, закономірності розвитку та функціонування екосистем
• аналіз та прогнозування екологічних ситуацій в регіоні
• закріплення певних нормативних правил поведінки у довкіллі.

Разом з тим серед учнів середньої ланки варто:

• поглиблювати і розширювати знання про явища й закони природи
• розкривати причини й наслідки екологічної кризи сучасності
• обґрунтувати шляхи збереження природних комплексів для майбутніх поколінь.

Ключовими предметами, на яких в першу чергу провадять екологічне виховання в 5–9-х класах, є:

• біологія
• географія
• хімія
• фізика.

Та здебільшого вчителю біології належить провідна роль у:

• формуванні екологічних компетенцій
• прищеплюванні любові до природи
• проведенні практичних занять з учнями на пришкільній ділянці, біологічній лабораторії, розсаднику чи просто в класі з квітами чи паростками.

На цьому етапі доцільно застосовувати такі форми екологічного виховання:

• проведення тематичних виховних годин на екологічну тематику (бесід, диспутів, лекцій, заочних екскурсій, відео екскурсій та ін.)
• весь екологічно-просвітницький потенціал навчальних дисциплін «Природознавство», «Біологія»
• участь у різноманітних конкурсах, вікторинах, заходах на екологічну тематику, природоохоронних акціях (малюнки, вірші, ілюстрації, композиції, фотоматеріали та ін.)
• створення та робота різноманітних екологічних гуртків, учнівських груп, розробка проектів на теми захисту довкілля
• проведення екологічних рейдів з очищення лісосмуг, берегів річок та озер, прилеглої до школи території, шкільної дослідної ділянки тощо.

Надзвичайно важливу роль у формуванні екологічної культури школярів середньої ланки відіграє також класний керівник. Якщо він сам звертає велику увагу на екологічне виховання, опікується ним та намагається прищепити своїм вихованцям любов і повагу до природи, — успіх забезпечений.

Старша ланка

В 10–11-х класах учні вже мають набути достатньо сформованих знань, умінь та компетентностей у сфері природоохоронної діяльності. Виходячи з такого твердження, форми екологічного виховання та природоохоронної діяльності мають бути складними, науковоємними, цікавими та практичними.

Наприклад, лекцію екологічної тематики учні найкраще сприймуть, якщо її проведе запрошений учений, працівник лабораторії, лікар, юрист, агротехнік, еколог. Темами можуть бути:

• Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища
• Популяційні аспекти розвитку людства
• Демографічні проблеми України
• Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
• Ґрунт — один із важливих компонентів біосфери Землі
• Сучасні методи профілактики ГРВІ.

Диспут і дискусія будуть результативними, якщо вчитель намагатиметься не просто досягти певних результатів, а й навчити:

• аналізувати екологічні поняття
• обстоювати власну позицію та переконувати в своїй правоті інших
• формувати стійкі оціночні судження на основі інформації, одержаної у ході дискусії.

Також важливе значення має тематика диспутів і дискусій, тому щоб зацікавити старшокласників, можуть бути заходи такої тематики:

• Чи впливає на здоров’я людей забруднення ґрунтів?
• Як можна юридично завадити забрудненню водойм?
• Не втручайся — не будеш мати проблем?
• Матеріальна вигода чи збереження ландшафту?

Метод екологічних колективних творчих справ

У старшій школі цей метод є одним із найдієвіших у сфері екологічного виховання.

КТС — це спільний пошук учнями кращого роз’язання важливих завдань щодо поліпшення становища довкілля. Фактично це метод групових екологічних проектів, де учні різноманітними способами й методами — трудовими, спортивними, інформаційними, пізнавальними тощо — творчо вирішують поставлене завдання.

Найголовнішим плюсом методу КТС є формування в колективному середовищі (бо, крім інших учнів, до проекту можна залучати батьків, фахівців, інших учителів) відчуття співпричетності до справи захисту довкілля, спів відповідальності та згуртованості.

Отже, головними результатами дієвого екологічного виховання старшокласників є сукупність таких понять, як:

• «екологічна спрямованість» — екологічні інтереси, ціннісні орієнтації та мотиви та установки на самореалізацію та самовдосконалення в сфері екології, потреби, що відображають формування відповідних екологічних установок
• «система знань, умінь та навичок» — наявність відповідних екологічних знань, використання свого розуму та ерудиції для досягнення найвищих результатів у сфері охорони довкілля, вдосконалення відповідних навичок
• «розвинені екологічні здібності» — подальший розвиток і вдосконалення екологічних здібностей, особистісних якостей та спрямованості особистості старшого школяра в його екологічній діяльності, вироблення ним власного стилю в сфері охорони довкілля
• «творчий потенціал» — творче переосмислення, проектування, усвідомлення необхідності екологічної самореалізації, впевненість у власних можливостях щодо здійснення екологічних заходів, вміння прогнозувати результати власних екологічних дій.

Планування екологічної роботи

Відповідності до теоретичних положень, зазначених вище, вимог і рішень у закладі освіти планують роботу з екологічного виховання протягом навчального року.

З практики, більшість шкіл не складають окремо план екологічного виховання. Відповідні заходи, переважно проекти з охорони довкілля, вписують у загальний план виховної роботи.

Місячник екологічного виховання у школі

Можливий також варіант проведення місячника екологічного виховання, який планують зазвичай у квітні-місяці.

Такий час також обирають невипадково, адже 22 квітня відзначають Всесвітній день Землі, 26 квітня — День пам’яті жертв Чорнобильської трагедії.

Протягом усього місяця постійно відбуваються різноманітні всеукраїнські та регіональні екологічні акції.

План екологічного місячника:

• розробляє заступник директора з виховної роботи спільно з педагогом-організатором, класними керівниками та вчителями біології, екології, географії
• затверджує наказом директор школи (окремо від загальнорічного виховного плану).

При складанні плану екологічного місячника:

• орієнтуються на обов’язкове охоплення екологічними заходами всіх учнів школи
• узгоджують загальношкільні акції та суботники з відповідними заходами на рівні району (підприємствами, владними структурами, іншими школами).

Також у ході проведення місячника можна планувати:

• звіти екологічних дружин, гуртків, секцій та клубів відповідної тематики
• захист екологічних проектів учнями
• підбиття підсумків всеукраїнських та регіональних екологічних конкурсів тощо.

Орієнтовний план проведення місячника екологічного виховання в закладі освіти

По проведенні місячника:

• видають наказ про підсумки екологічного місячника
• укладають фото- та відеозвіт.