Компетентність чи компетенція
Питання про співвідношення понять «компетенція» і «компетентність» спричинює чимало дискусій серед педагогів, психологів та інших фахівців. Тож спробуємо визначити ці терміни загалом та в контексті дошкільної освіти зокрема.
Поняття «компетентність» відображає прикінцевий результат, який свідчить про ефективність роботи людини, її здатність як фахівця досягати мети у своїй діяльності. Оцінювання компетентності засноване на професійних стандартах, здатності людини справлятися зі своїми посадовими обов’язками. Для того щоб продемонструвати власну компетентність, люди повинні проявити свої компетенції — моделі поведінки, що дають їм змогу бути компетентними.
Тобто компетентність — це загальний оцінний термін, що позначає здатність до діяльності. Компетентність зазвичай характеризують як вміння розв’язувати робочі завдання, а компетенції —
як стандарти, що забезпечують цю здатність.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Яка людина компетентна?
Компетентність можлива лише у діяльності. Так, компетентність у тій чи тій діяльності — це набір знань, умінь та навичок, що дають змогу людині успішно її виконувати. Але без досвіду виконання діяльності бути компетентним у ній неможливо.
Компетентність буває різна. Адже це поняття існує абсолютно у всіх сферах людської діяльності. Результати одного наукового дослідження засвідчили, що успішних і компетентних фахівців характеризують такі дев’ять якостей:
- відповідальність
- організованість
- урівноваженість
- кмітливість
- інтелектуальна ефективність
- активність
- товариськість
- культурність
- освіченість.
Тоді як для некомпетентних людей властиві нетерпимість, самовпевненість, нездатність до самореалізації, імпульсивність і впертість.
Компетентнісній підхід у сучасній освіті
Згаданий перелік, імовірно, і є ключем до розуміння сутності компетентнісного підходу в освіті і секрету його популярності. Компетентнісний підхід в освіті є спробою відмовитися від книжково-абстрактного знання як центру і сенсу будь-якої освіти. Він передбачає визнання того, що справжнє знання — індивідуальне і формується завдяки досвіду власної діяльності.
У контексті компетентнісного підходу завдання освіти не в тому, щоб «нашпигувати» дитину тими чи тими знаннями, а в тому, щоб зробити її діяльнісно успішною, навчити знаходити індивідуальну дослідну компетентність у будь-якій справі, яку вона робить.
Будь-яка діяльність потребує певного рівня компетентності. Але ця компетентність не може бути задана заздалегідь, апріорно. Продіагностувати її можна тільки у процесі діяльності. Тоді як згідно із традиційним знаннєвим підходом діагностику освітньої успішності можна здійснити за допомогою певної умовної процедури.
Ключові компетенції
Компетентність — це не сума чогось, що можна освоїти, як, наприклад, знання, уміння і навички; нею не можна оволодіти. Але компетентність може формуватися у процесі освоєння того чи того виду діяльності і проявлятися в тому, наскільки успішною буде освоєна людиною діяльність.
Виникає запитання: чому й унаслідок чого хтось виявляється більш компетентним за іншого? І як допомогти дошкільнику стати потенційно компетентним у будь-якому виді діяльності, з яким він може зіткнутися в житті?
Відповіді на всі ці запитання можна звести до однієї: найважливіше — формувати в дитини так звані ключові компетенції.
Сформовані ключові компетенції дають змогу:
- вивчати — уміти розв’язувати проблеми, самостійно навчатися, отримувати користь з власного досвіду, упорядковувати свої знання і пов’язувати їх між собою
- шукати — опрацьовувати різні бази даних, консультуватися з експертами, одержувати й обробляти інформацію
- думати — встановлювати взаємозв’язок між минулими і поточними подіями, критично ставитися до того чи того аспекту розвитку суспільства, уміти протистояти, займати певну позицію в дискусії, формулювати свою думку, оцінювати погляди інших
- братися за справу — включатися в проект, нести відповідальність за свою роботу, уміти організувати її
- адаптуватися — уміти використовувати нові технології та комунікації, знаходити нові варіанти розв’язання питань.
Ми нерідко чуємо, що компетенції — це ті самі знання, уміння, навички (ЗУН). По суті, це припущення недалеке від істини, але все ж неточне.
Зміст поняття «компетенції» не вичерпується тільки ЗУН. За основу під час розмежування дефініцій «знання» і «компетенція» слід узяти досвід.
Досвід — це освоєна сукупність способів діяльності. Його елементами і складовими є:
- знання про довкілля, способи дії
- власне досвід, який можна поділити на матеріалізований (практичний) і той, що формується під час мислення
- досвід емоційно-ціннісного ставлення до дійсності, який містить все, що стосується мотивації.
Класифікація компетенцій
У європейських країнах компетенції поділяють на ключові (key skills), активні (core skills), основні (base skills). Серед ключових вирізняють такі:
- робота з числами
- комунікації
- робота зі знаковими системами
- самонавчання і самопрезентація
- робота в команді
- здатність розв’язувати проблеми.
Універсальними компетенціями людини є робота з інформацією, комунікації та робота зі знаковими системами. Вони невіддільні одна від одної під час діяльності.
Складовими зазначених компетенцій можуть стати вміння як «свідоме застосування наявних у дитини знань і навичок для виконання складних дій у різних умовах, тобто для розв’язання відповідних завдань»
(за доктором психологічних наук Віктором Слободчиковим).
Формування компетенцій — це не зміна змісту дошкільної освіти. Це, насамперед, зміна способу й технологій, тобто обставин, у яких вихователь формує знання та вміння, зокрема, інша структура занять та організація життєдіяльності дошкільного закладу загалом.
Найважливіші професійні компетенції закладаються в дошкільному віці і полягають в умінні працювати в команді й адекватно сприймати будь-яке завдання. З огляду на це якість дошкільної освіти є основою економічного розвитку будь-якої країни.
Формування в дітей універсальних умінь і здібностей — ключових компетенцій — має стати головним завданням закладу дошкільної освіти.
Компетенція — це особисте надбання дитини, тому найуспішнішим буде формування компетенцій лише в особистісно орієнтованому освітньому процесі.
Перелік ключових освітніх компетенцій дитини дошкільного віку визначається на основі головних цілей, що постають перед дошкільною освітою, структурного представлення соціального та суб’єктивного досвіду особистості, а також основних видів діяльності дитини, що дають їй змогу оволодіти соціальним досвідом, отримати життєво важливі навички в практичній діяльності.
Ключові компетенції дошкільника:
- мовленнєва
- інформаційна
- соціальна
- когнітивна
- загальнокультурна
- особистісного самовдосконалення.
Сучасні програми розвитку, навчання і виховання дошкільників містять зміст освіти, спрямований на формування ключових компетенцій дитини. А отже — на досягнення стандарту дошкільної освіти як системи вимог, яка забезпечує високий рівень розвитку дітей кожного психологічного віку і забезпечує рівні стартові можливості для продовження освіти в початковій школі.
За матеріалом Катерини Крутій,
члена-кореспондента Академії менеджменту в освіті та культурі, члена-кореспондента Петровської Академії науки і культур, д-ра пед. наук, професора
