8 березня – це насамперед Міжнародний день боротьби за права жінок. В освіті жінки борються як за свої права, так і загалом за гідне визнання педагогічної професії. Адже мрія кожного педагога – щоб його професія, в якій домінують жінки, отримала визнання і повагу, на які вона заслуговує.
Частка жінок у закладах освіти: 2017—2020
Статистичний аналіз відкритих даних ЄДР «Жінки та чоловіки на керівних посадах в Україні: 2017—2020» показує, що жінки абсолютно переважають у двох секціях КВЕД — «Діяльність домашніх господарств» і «Освіта».
У освіті 73% керівних посад обіймають жінки:
- чоловіків — 15 716;
- жінок — 42 621.
Освіта є єдиною галуззю, де жінки становлять переважну більшість серед керівників юридичних осіб. Водночас гендерний розподіл за окремими видами освіти значною мірою відрізняється залежно від віку дітей (учнів), які навчаються у закладах освіти.
Так, жінок-керівниць:
- у дошкільній освіті — 98%;
- у початковій — 88%;
- у загальній середній — 70%.
А ось у закладах освіти, орієнтованих на доросліших учнів, переважають чоловіки-керівники: частка жінок становить 33% для професійно-технічної освіти, 29% — для вищої. Однак в окремих спеціалізованих видах освіти («Освіта у сфері культури», «Інші види освіти., н.в.і.у») жінки-керівниці становлять більшість.
Географічний аналіз частки жінок в освітній сфері виявив цікаву закономірність у класі КВЕД «Загальна середня освіта», яка відтворює вже дещо стереотипний поділ України. Так, на півдні та сході країни помітно вища частка жінок — директорок закладів загальної середньої освіти..
Зіставлення чоловік/жінка
на керівних посадах в освіті
У журналі — цикл статей, присвячених просвітницькій програмі «Свідомий користувач медіапростору». У цій статті — опис двох занять, які ознайомлюють із поняттями нетикету та реклами в інтернеті, а також її маніпулятивним впливом на людину.
Частка жінок у закладах загальної середньої та дошкільної освіти: 2023/2024 н. р.
Крайній звіт, який наразі доступний громадськості на сайті Інституту освітньої аналітики, — станом на початок 2023/2024 навчального року.
За звітом «Про чисельність і склад педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти Міністерства освіти і науки України, інших міністерств і відомств та приватних закладів (2023/2024 н. р.)», який Інститут освітньої аналітики підготував за даними Звіту про чисельність та склад педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти (1-83-РВК усього), станом на 05.09.2023 серед усіх педагогічних працівників ЗЗСО жінки становлять 86%. У цьому звіті до педагогічних працівників включали всіх вчителів, директорів та заступників директорів ЗЗСО. При цьому, якщо проаналізувати кількість саме директорів ЗЗСО, то жінки становлять 74%. Серед учителів початкових класів частка жінок становить 99%.
У закладах дошкільної освіти жінки становлять ледь не 100% педагогічного складу.
Історичний аспект жіночої освіти
Перші заклади освіти для дівчат та жінок
У стародавньому та середньовічному світі Європи жінки були позбавлені можливості здобувати освіту. Дещо інше становище у Київській Русі, де Ярослав Мудрий запровадив жіноче навчання, хоч навчали у жіночих школах лише дівчат із князівських сімей. Основною метою цього навчання було виховання жінок, які могли б гідно представляти державу в династичних шлюбах з Європейськими можновладцями.
Більшої уваги жіночій освіті приділяли в епоху Відродження. Проте думки про важливість жіночої освіти були поодинокими — їх озвучували окремі прогресивні чоловіки, зазвичай філософи.
У XVII столітті в Європі з’явилися перші приватні пансіони для дівчат, де навчали гарних манер, мистецтву і мов. Наприкінці XIX століття у європейських країнах запровадили загальний всеобуч та вирішили гендерне питання на користь рівноправної освіти для жінок і чоловіків.
В українських містах жіноча освіта починається з відкриття жіночих училищ.
Вищу освіту жінка могла отримувати вже з 1860 року, але тільки як вільна слухачка.
Роль Костянтина Ушинського у формуванні гендерної рівності
На формування гендерної рівності у педагогічних колективах ХІХ століття суттєво вплинув відомий педагог Костянтин Ушинський, який сам певний час працював інспектором Смольного інституту шляхетних дівчат. Ушинський обстоював достатньо феміністичні позиції про те, що жінки в педагогіці можуть працювати так само ефективно, як і чоловіки, особливо з маленькими дітьми.
Учений засуджував заборону жінкам учителювати. Сам Костянтин Ушинський під час роботи в Смольному інституті відкрив педагогічний клас для дівчат. Він наполягав на тому, що:
- жінки мають однакові з чоловіками здібності для вчительської праці;
- жіночу педагогічну працю слід оплачувати на рівних умовах.
Проте в ХІХ столітті жінка-педагог була ще рідкісним явищем.
Жінки в освіті та науці
У світі тільки 28% науковців становлять жінки. В Україні, зокрема, жінки-науковці становлять 45%. Про це свідчать дані Інституту статистики ЮНЕСКО. Серед 41 країни світу Україна посідає 12 місце за кількістю жінок-учених.
Видатні жінки в науці
Національне інформаційне агентство Укрінформ склало рейтинг успішних українських вчених-жінок. Серед них як уже давно відомі своїми досягненнями, так і ті, що тільки з’явилися на науковому небосхилі.
Отже, за версією Укрінформ, до 10 найуспішніших українських вчених-жінок увійшли:
- Ніна Вірченко, доктор фізико-математичних наук;
- Елла Лібанова, доктор економічних наук;
- Нана Войтенко, доктор біологічних наук;
- Ольга Броварець, доктор фізико-математичних наук;
- Марина В’язовська, доктор природничих наук;
- Галина Клим, доктор технічних наук;
- Марія Байляк, кандидат біологічних наук;
- Валерія Трусова, доктор фізико-математичних наук;
- Оксана Крупка, кандидат хімічних наук;
- Катерина Терлецька, доктор фізико-математичних наук.
Видатні жінки в освіті
Згадаймо про українських видатних жінок, які в епоху культурних, мовних та гендерних обмежень стали видатними майстрами народної педагогіки.
Христина Алчевська (1841–1920)
Парадокс Христини Алчевської в тому, що вона як видатний педагог класичної освіти не мала. Самотужки здобувши освіту та маючи потяг до педагогіки, у дорослому віці склала іспит на право викладати.
Христина Алчевська була дружиною відомого харківського промисловця, банкіра, власника торгівельного будинку та багатьох металургійних підприємств. Вона мала чотирьох дітей, проте більшість свого часу приділяла навчанню жінок грамоти. Можливо, ця місія, яку вона обрала, зумовлена саме несправедливою ситуацією з її дитинства, коли вона була позбавлена можливості вчитися.
У 1860-х роках Христина Алчевська заснувала приватну безплатну недільну школу в Харкові, де навчалися дівчата й жінки. Майже 10 років уроки проходили вдома у Алчевської. Лише потім для школи збудували приміщення. Згодом у цій школі викладало понад 100 учителів, які працювали на громадських засадах. У цьому закладі в різний час здобули освіту майже 17 тисяч жінок.
Харківська жіноча школа була навчальним закладом, який давав освіту значно ширшу, ніж звичайна недільна школа. Велику увагу приділяли жіночому вихованню та врахуванню індивідуальних якостей кожної учениці.
Школа Алчевської була також своєрідним методичним центром початкової освіти дорослого населення. Педагоги школи під керівництвом Алчевської створювали методичні посібники. Один із таких посібників з педагогіки 1898 року відзначили на Паризькій всесвітній виставці.
Софія Русова (1856–1940)
Софія Русова є всесвітньо відомим педагогом-новатором та письменницею. Дивовижне те, що, хоча батьки Русової були іноземцями (вона мала шведсько-французьке коріння), головними її педагогічними ідеями були:
- виховання в дусі українських народних традицій
- навчання рідною мовою.
Русова ненавиділа формальну дисципліну та із задоволенням гралася з дітьми, вбачаючи в цьому основний метод виховання дошкільників. Також вона вважала, що ручна праця й мистецтво у шкільному навчанні так само важливі, як наукові предмети.
Софія у 15-річному віці, разом із сестрою, відкрила перший дитсадок в Україні, розрахований на 20 дітей. Удень у ньому відбувалося навчання, а ввечері кімнати закладу використовували як культурний майданчик для зібрань учасників національного руху.
Русова мала активну громадянську позицію, в її біографії був і арешт, і ув’язнення за національні ідеї. Із чоловіком, який часто переїжджав по роботі, вона багато подорожувала. У нових містах брала участь у відкритті дитячих садків та шкіл. «Маленька, худенька, мила, добра, ділова» — так описували її сучасники.
На схилі років Русова працювала викладачем педагогіки в Жіночому інституті у Києві, який готував працівників дошкільних закладів. Під час буремних подій 1917—1920 pоків Софія Русова очолювала відділ позашкільної освіти та дошкільного виховання при Міністерстві освіти Української Республіки. Після утвердження більшовизму емігрувала в Чехословаччину, де продовжила наукову та педагогічну діяльність.
Марійка Підгірянка (1881–1963)
Марійка Підгірянка (Марія Омелянівна Домбровська-Ленарт) — поетеса, педагог, культурно-освітня діячка. Понад 40 років вона вчителювала у школах Закарпаття і Прикарпаття — працювала вчителькою початкових класів, директором початкової школи. Марійка Підгірянка організовувала школи для навчання дітей українською мовою, викладала для українських дітей-біженців в роки Першої світової війни за кордоном, виступала на вчительських з’їздах, укладала підручники для початкової школи. Вона була твердо переконана, що у педагогічній діяльності потрібно використовувати своє, рідне, народне.
Із 1958 року Марійка Підгірянка — член Спілки письменників України. Видала поетичну збірку для дитячого читання «Ластівочка», «Збірник віршів для підкарпатських діточок», п’єси для шкільних театрів, патріотичні вірші для пластунів.
Педагогічна та наукова праця для жінки в наші дні є звичайною справою. А ще півтора століття тому це явище зовсім небуденне: працювати педагогом було привілеєм та особистісним подвигом.
