Організація індивідуальної роботи з дітьми дошкільного віку

Сьогодні освіта лишається ареною змагання двох протилежних моделей: навчально-дисциплінарної та особистісно орієнтованої. Перша зручніша для організації педагогічного процесу та контролю його результатів педагогом, друга зорієнтована на організацію повноцінної життєдіяльності самої дитини. Як уникнути конфліктності існуючої проблеми, спробуємо розібратися разом.

Як впоратися з емоційними складнощами: поради

Упровадження в життя особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти потребує від педагога професійної зрілості, майстерності, високої культури праці, психологічної грамотності. Адже в центрі уваги постає дошкільник як активний суб’єкт життя, діяльності, здатний у процесі навчання і виховання спиратися на власний життєвий досвід, збагачувати його, з допомогою дорослих оволодівати вмінням довіряти йому. Тобто пріоритетом у навчально-виховному процесі  є саме особистісне зростання  дитини, а не дитячого колективу загалом. З іншого боку, розвиток дитячого колективу, безумовно, впливає на формування кожної особистості зокрема.

Індивідуалізація навчання і виховання означає, що вихователь дає змогу кожній дитині досягти більш-менш значного успіху на певному занятті, а особливо виявити себе в тих конкретних діях, які відповідають її природним можливостям. Вона надає можливості узгодити сильні і слабкі сторони кожної дитини і задовольнити її потреби у спілкуванні, пізнанні, розвитку здібностей. У цьому й самі діти можуть допомогти вихователеві: обираючи за своїми уподобаннями той чи інший вид діяльності, вони підказують, що їх цікавить, до чого в них є здібності.

Виховання, орієнтоване на розвиток, підтримує у дітей їхнє право на вибір, критичне мислення, творчість і самостійність, активність і соціальну взаємодію.

Тому перед організацією індивідуальної роботи з дошкільнятами, вихователю треба чітко усвідомити завдання, що він має реалізувати в ході цієї роботи.

Алгоритм дій вихователя при організації індивідуальної роботи

  1. Вивчити індивідуальні особливості кожної дитини: її нахили, захоплення, рівень можливостей, її психологічний портрет. Встановити позитивні та проблемні аспектів розвитку дитини, причини їх виникнення та зафіксувати ці дані у щоденнику спостережень. Підсумком детального вивчення кожної є її характеристика, у яку входять:

• загальні відомості про дитину;

• дані про фізичний стан;

• позитивні прояви дитини;

• ставлення до колективу;

• ставлення до праці;

• особливості розумового розвитку;

• педагогічні висновки, що мали місце, прийоми індивідуального підходу до дитини, шляхи дії, задачі, які ставляться на подальший період.

Немає потреби щодня фіксувати в щоденнику спостереження за однією і тією ж дитиною. Можна записати результати спостережень протягом декількох днів або тижня. Записувати в щоденник потрібно, перш за все, конкретні характерні  факти поведінки дитини. Потім уже, спираючись на них, можна аналізувати причини тих або інших проявів і намічати шляхи індивідуального підходу. Для цього краще сторінку щоденника розділити на дві частини: в лівій записувати дати і самі спостереження, у правій – свої висновки і намічені виховні завдання.

Між записами в щоденнику і записами при плануванні або підведенні підсумків роботи повинен бути певний взаємозв’язок. Немає потреби в різних місцях повторювати одні і ті ж відомості. Проте і в загальному плані занять, і в записах про результати необхідно відобразити індивідуальну роботу з дітьми, в щоденнику ж вона повинна бути розкрита детальніше.

  1. Спрогнозувати стратегії майбутнього розвитку.
  2. На основі цих стратегій  створити програму індивідуального розвитку (ПІР).
  3. Підібрати і систематизувати відповідний навчально-ігровий матеріал,  адекватні методи і прийоми, форми та засоби виховної роботи.
  4. Реалізовувати програму індивідуального розвитку на всіх етапах навчально-виховного процесу за всіма лініями розвитку.

Як організувати індивідуальну роботу в ЗДО

Варіанти індивідуальної роботи з дитиною дошкільного віку можуть бути різними. Їх вибір залежить від соціально-економічних умов, від можливостей батьків отримати необхідну допомогу, педагогічної кваліфікації педагогів, тощо. Але фактом лишається   спрямованість  цієї роботи на комплексний розвиток дитини і формування значущих функцій. Тому вихователю слід пам’ятати  про

Принципи організації індивідуальної роботи

- системність – процес, у якому взаємопов’язані всі компоненти, оскільки не можна розвивати тільки одну функцію, потрібно розвивати систему;

- комплексність – розвиток дитини – це комплексний процес, розвиток однієї пізнавальної функції визначає і доповнює розвиток інших функцій;

- відповідність віковим та індивідуальним можливостям – програма повинна будуватися відповідно до психофізіологічних закономірностей розвитку, з врахуванням факторів ризику;

- адекватність вимог і навантаження, які висуваються перед дитиною в процесі занять, забезпечення їх оптимізації;

- поступовість і систематичність у засвоєнні і формуванні основних функцій (іти від простого до складного);

- індивідуалізація темпу роботи – перехід до нового етапу  навчання здійснюється тільки після повного засвоєння попереднього;

- повторення матеріалу, в ході якого однотипні  завдання  ускладнються з кожним повторенням.

 

Форми організації індивідуальної роботи

Основною, але не єдиною, формою індивідуальної роботи є заняття (проводяться в дошкільних закладах 2–3 рази на тиждень):

  • в міні групах. Саме  вони дозволяють здійснювати  диференціацію навчання та   індивідуальний підхід до кожної дитини. Індивідуально-групові заняття об'єднують по 4–8 дітей, залежно від наповнюваності групи.
  • індивідуальні заняття  проводяться і з окремими дітьми, і з маленькими підгрупами по 2–4 осіб, якщо ці діти потребують індивідуальної навчально-розвивальної роботи однакової чи подібної спрямованості.
  • які проводять батьки (гувернери, няні). Ця система передбачає попередню підготовку батьків на коротких курсах і можливість відповідних консультацій. Такі заняття ефективні тоді, коли через хворобу дитина тривалий час перебуває вдома. Проводити заняття можна щоденно по 20 хв.;
  • заняття, які проводяться з групою дітей (5–7 дітей) з вираженою несформованістю основних функцій (але інтелектуально збережених, які не потребують спеціального навчання)

Індивідуальних занять з різних змістових напрямів потребують:

- діти раннього віку;

- новачки у групах в період адаптації;

- діти після довготривалої відсутності в дитячому садку;

- обдаровані діти;

- ті, хто відрізняється низькою працездатністю чи уповільненим сприйманням;

- мають вади психічного чи фізичного розвитку;

- педагогічно занедбані діти,

- діти, які пережили стрес внаслідок зовнішіх подразнень (напр., внаслідок  воєнної агресії). Працювати з такими дітьми необхідно у тісній взаємодії із психологом.                                  

Типи індивідуальних занять

  • навчальне (планується з 1 - 4 дітьми, які мають значні недоліки в обсязі знань, умінь, навичок або ж з якими вихователь хоче вирішувати випереджальні завдання на складному матеріалі з будь- якого розділу програми);
  • розвивальне (проводиться з метою поглиблення та поширення знань, розвитку логічного мислення дитини: бажання висловити думку, довести її, обгрунтувати, переконати, запитати, спонукати до дії, міркувати тощо);
  • корекційне (проводиться з метою усунення деяких недоліків у знаннях дітей з будь-якого розділу, проведеного заняття чи результатів контрольно-діагностичних зрізів);
  • контрольно-діагностичне (проводиться з метою перевірки, котролю та аналізу сформованості знань, умінь та навичок, пізнавальних процесів дитини, її потреб і можливостей). Як правило, проводяться в кінці кварталу, півріччя, навчального року та за потребою.

При проведенні занять вихователь повинен  спиратися у виховній роботі на те позитивне, що є в особистості навіть "найважчої" дитини, а саме: на її інтереси, здібності (любов до читання, спорту, музики, малювання, природи, тварин), на її здорові моральні потенції, на доброзичливе ставлення до товаришів, навіть на її почуття гумору. Але опора на позитивне  має поєднатися з розумною вимогливістю.

Особливо обережно слід поводитися із застосуванням міри покарання і заохочення, враховуючи конкретну реакцію дитини на ці засоби впливу. Звичайна похвала в одного дошкільняти може стати додатковим мотиватором до діяльності, в іншого, навпаки,  – знизить працездатність і стане засобом хизування.

  • Бесіда. ЇЇ завжди проводять індивідуально в окремому приміщенні. Тривалість  такої форми роботи не повинна перевищувати 10–15 хв. За більше часу малюк може втомитися і втратити  інтерес до змісту.
  • Гуртки (студії, секції) є додатковою організаційною формою освітнього процесу. Вони організуються з урахуванням інтересів та здібностей самих вихованців, запитів батьків, наявних матеріальних умов та кадрового забезпечення. Зміст гурткової роботи визначається авторськими програмами, які складаються керівниками гуртків на основі власної педагогічної діяльності, вивчення досвіду інноваційної діяльності, обов'язково узгоджується з освітньою програмою, затвердженою МОН України, за якою працює заклад і відображається у річному плані роботи. Якщо гурткова робота організовується як додаткова освітня послуга (платна), її програма затверджується на рівні місцевого органу управління освіти в установленому порядку. Тривалість їх відповідає зазначеним вище нормам для навчальних занять, а періодичність проведення становить 1-2 рази на тиждень. Оптимальними є наповнюваність гурткових груп - 10–12 осіб на одному занятті та відвідування однією дитиною одного гуртка на день. У загальному розкладі гурткових занять раціонально узгоджуються заняття гуртків різних профільних напрямків для дітей різних вікових груп. Слід уникати дублювання тих видів діяльності, на яких базуються навчальні заняття у першій половині дня.
  • Індивідуальні бесіди, консультації батьків з вихователями. Їх зміст може бути надзвичайно різноманітним, але  мета одна – вивчити виховний потенціал кожної родини і пропагувати педагогічний вплив на подолання наслідків неправильного виховання

Індивідуальні бесіди з батьками відбуваються як з ініціативи педагогів, так і з ініціативи батьків. Їх ефективність залежить від доброзичливих стосунків між батьками і вихователями, від попередньої підготовки педагога, володіння ним комунікативними вміннями.

Проте досить часто вихователі через нерозуміння до кінця своєї місії у цих бесідах припускаються до однією з традиційних помилок, що трапляється в дошкільній практиці, – це  привернення уваги  здебільшого до так званих негативних форм дитячої поведінки, спрямування усіх виховних зусиль на їх подолання. Тобто замість акценту на  формуванні особистості дитини – боротьба з недоліками,  їх усунення. А завдання педагога – донести до батьків необхідність появи в дитини нових цінностей замість уже сформованих.

Коли проводити індивідуальну роботу

Індивідуальна робота  як самостійна організаційна форма проводиться з дітьми всіх вікових груп у вільні години (під час ранкового прийому, прогулянок тощо), протягом дня, у приміщенні і на свіжому повітрі.

Гурткові заняття проводяться у другій половині дня, у час, відведений для ігор та самостійної художньої діяльності дітей.

При проведенні індивідуальної роботи вихователь також має  тримати в полі зору й інших вихованців і відстежувати їхню взаємодію. А тому її тривалість повинна збігатися із тривалістю самостійної діяльності малят.

Де фіксувати індивідуальну роботу з дітьми

Індивідуальна робота НЕ фіксується в окремому документі. Для цього існує план роботи, у якому  слід обов’язково зазначати інформацію про те, з ким, у який день, чим саме та з якою метою займатиметься педагог, форми роботи. Результати цієї діяльності записуються у щоденник спостережень.

Здійснення оперативного контролю за організацією індивідуальної роботи з дітьми

Контроль за індивідуальною роботою з дітьми здійснюється відповідно до річного плану в системі контролю за освітнім процесом.

 Він передбачає:

  • контроль за наявністю у вихователів планування такого виду діяльності; веденням відповідних записів;
  • аналіз наявності  системи такої роботи у практиці конкретних педагогів;
  • врахування індивідуальних особливостей, здібностей і інтересів дітей у такій діяльності;
  • аналіз основних переваг та виявлених   недоліків  під час індивідуальної взаємодії вихователя з дітьми.
  • аналіз підходів педагогів до планування індивідуальної роботи з дітьми та  висновки щодо її результативності;
  • на основі виявлених в ході перевірки недоліків надання як загальних, так і рекомендацій окремим вихователям щодо поліпшення індивідуальної взаємодії з дошкільнятами.


зміст

Центральна частина статичний блок 2

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді