Якщо Державний стандарт описати формулою, вона міститиме такі складові: сума здоров’я, гри та пізнання, помножена на комунікацію. У спільному знаменнику такої формули буде культура. Кожен напрям оновленого Державного стандарту спонукає педагогів формувати в дошкільників різні складові культури особистості: культуру самопізнання, спілкування з природою, взаємодії із соціальним і предметним світом тощо. Меседж освітнього напряму «Дитина у світі мистецтва» — формувати в дитини естетичну культуру, перетворити дитячий садок на співбуттєвий простір усіх учасників освітнього процесу на засадах краси, гармонії та поваги. Результатом такої діяльності стане мистецько-творча компетентність дитини старшого дошкільного віку.
Художньо-естетичний напрям: ПРИКЛАДИ ЗАВДАНЬ
Як розвивати емоційно-ціннісне ставлення
Для того щоб формувати емоційно-ціннісне ставлення як пріоритетний складник мистецько-творчої компетентності дитини, враховуйте умови:
- дитина сприймає красу через емоції, переживання, які спочатку виявляє невербально — мімікою, жестами, пластикою, а з п’яти років висловлює у судженнях і міркуваннях; також дитина потребує емоційної співучасті дорослого;
- естетичний розвиток відбувається у поєднанні з моральним та інтелектуальним; дитина прагне пізнавати красу через різні види обстеження об’єкту, починає розуміти, що красу руйнувати не можна;
- основа мистецької діяльності дитини — безпосередній процес спілкування з реальними об’єктами та явищами довкілля і творами мистецтва.
⇒ Мультимедіа в роботі з дошкільниками
Емоційно зорієнтоване сприймання ґрунтується на вмінні дивитись і бачити, слухати і чути, сприймати і відчувати. У нагоді практикам стануть такі методичні інструменти, як паузи споглядання та вслуховування. Організовуйте їх упродовж дня: під час прогулянки, перед обідом, під час освітньої діяльності тощо.
Стимулюйте дітей до пауз споглядання. Запропонуйте їм знайти гарний куточок на території дитячого садка чи привабливу рослину — у груповій кімнаті. Заохочуйте дітей уявляти себе працівниками творчих професій. Наприклад, режисером, який знімає фільм, або художником, який пише натюрморт. Доповнюйте цю спонуку завданнями: уявити себе дизайнером і знайти навколо колір, який позначає радість, смуток, задоволення, захоплення, тривогу тощо.
Під час пауз вслуховування пропонуйте дітям заплющувати очі. Це пов’язано з роботою каналів сприймання. Коли один із них відключається, інший стає більш чуттєвим. Наприклад, закривши вуха, людина концентрується на спогляданні, а заплющивши очі — на слуханні або тактильному обстеженні. Тому під час пауз споглядання просіть молодших дошкільників затуляти вуха за допомогою маленьких м’яких іграшок, а старших — за допомогою навушників чи власних долонь. Для пауз вслуховування використовуйте пов’язки на очі. Однак зважайте, що діти мають бути у фіксованому положенні, адже із заплющеними очима їм важко координувати власні рухи. Тому завчасно продумайте, де вони сидітимуть або лежатимуть під час паузи.
Залучайте до такої діяльності й батьків вихованців. Заохочуйте їх гуляти разом із дітьми мальовничими місцями та роздивлятися будинки, скульптури, природні об’єкти тощо. А щоб спонукати дітей і батьків не лише вдивлятись і вслухатись у довкілля, а й частіше відвідувати заклади культури, запропонуйте їм вести «Сімейний щоденник мистецьких вражень». Записи у ньому діти відтворюють малюнками, піктограмами, смайликами, а дорослі лаконічно занотовують враження дітей. Такий щоденник доцільно вести й у групі дитячого садка.
Отже, паузи споглядання — це ефективний спосіб накопичити естетичні враження, які дитина згодом використає під час художньо-продуктивної та театралізованої діяльності. А паузи вслуховування — це основа музичних видів діяльності. Але зважайте, що навчати дітей споглядати та вслуховуватися може лише той, хто сам це вміє.
Практичні рекомендації, щоб швидко опанувати тонкощі організації роботи педагогів над освітніми стартапами вдитячому садку.
Як формувати знаннєвий компонент
Знаннєвий компонент мистецько-творчої компетентності формується на основі самовираження дитини. Тому розвивайте її здатність усвідомлювати свої внутрішні прагнення, навчайте розрізняти свої емоційні стани, відчуття, переживання, вербалізувати їх і спонукайте відтворювати це в художньому образі.
Джерелом для створення художнього образу може бути будь-який об’єкт чи явище соціального та природного довкілля. Тому обов’язково розвивайте в дітей спостережливість. Але це лише половина успіху реалізації творчого задуму. Друга половина — це самостійна практика дитини. Зокрема, вона має пізнавати властивості фарб, паперу, тканини, глини; пробувати видобувати звуки з музичних інструментів і побутових речей; маніпулювати з атрибутами різних видів театру тощо. Так дитина формує власні знання, а не повторює інформацію, озвучену дорослим.
Мистецька діяльність — це не фабрика робіт «під копірку». Тому не примушуйте дітей продукувати типових персонажів, а спонукайте створювати унікальні образи за допомогою фарб, звуків, міміки, пластики, голосу тощо. При цьому заохочуйте дітей відтворювати свої почуття, враження й думки.
Утім, надати дитині свободу дій не означає покинути її напризволяще. Завжди підтримуйте її та допомагайте за потреби. Дієвий стимул до самостійності дитини — мистецька діяльність педагога поруч.
Статтю підготувала ОЛЕНА ПОЛОВІНА, доцент кафедри дошкільної освіти
Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, канд. пед. наук
спеціально для журналу Вихователь-методист дошкільного закладу
