Зазвичай дорослий, звертаючись до всіх дітей чи конкретної дитини, очікує безвідмовної миттєвої реакції на свій заклик, запрошення, запитання тощо. Коли ж дитина не реагує на його слова, це означає, що вона не чує. Не чує в значенні не відгукується на звернення, не виконує прохання, не підкоряється, тобто не відповідає очікуванням дорослого. Спробуємо з’ясувати, які причини того, що діти не чують педагога? Для цього розглянемо ситуацію.
Справи керівника у жовтні: що проконтролювати
Залежно від досвіду, рівня фахової компетентності та психолого-педагогічної культури вихователі по-різному реагують на таку ситуацію. Реакцією неготового до педагогічного розуміння вихователя зазвичай є роздратування. Він ще кілька разів повторює своє запрошення (читай «наказ»), але вже іншим тоном — застосовує різні мовленнєві й інтонаційні засоби з метою довести дітям силу свого впливу, влади: «Я старший, і тому ви маєте мене слухати й підкорятися мені». Для такого педагога пріоритетними залишаються колективні форми роботи з дошкільниками.
Натомість вихователь, націлений на педагогічне розуміння, поважає інтереси кожної дитини, її право на власну позицію, усвідомлює психофізіологічні особливості дітей певного віку, пов’язані з переважанням процесів збудження над гальмуванням. А тому заздалегідь (за 5-7 хв.) попереджає дітей про необхідність зміни виду діяльності.
Відтак педагог не збирає всіх дітей докупи, щоб розглянути маленьку комашку/жука/камінець або поспостерігати за вітерцем, який відкриває пелюстки квітів, а запрошує лише тих вихованців, які саме в цю мить націлені на активне й усвідомлене сприймання, які перебувають ближче до нього.
Наталя Гавриш, завідувач кафедри дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, головний науковий співробітник лабораторії дошкільного виховання Інституту проблем виховання НАПН України, д-р пед. наук
