Опіки у дітей дошкільного віку

В Україні опікова патологія є однією з найтяжчих. До того ж, зважаючи на збільшення кількості випадків, цей вид дитячого травматизму є ще й соціально важливою проблемою.

Закономірності ушкодження тканин і перебігу опікового захворювання у дітей і дорослих однакові, але у зв’язку з анатомічними і функціональними особливостями дитячого організму в дошкільників ураження проявляються інтенсивніше і протікають значно тяжче, ніж у дорослих.

Шкіра дитини тонша і ніжніша, має несформований кератиновий шар і розвиненішу мережу кровоносних і лімфатичних судин, що зумовлює вищу теплопровідність. До того ж співвідношення поверхні і маси тіла в дітей, особливо раннього віку, більше ніж у дорослих у два-три рази, тому водний обмін і метаболізм у дітей інтенсивніші. Через ці особливості організму та безпорадність дитини під час отримання травми, вона отримує ураження значно тяжчі і більшої площі, ніж дорослий.

Визначити площу опіку відносно загальної поверхні тіла дитини можна за допомогою Таблиці.

Визначення площі опіків відносно загальної площі поверхні тіла, %

Є декілька класифікацій опіків, зокрема, відповідно до чинників — термічних агентів, що спричинили ураження. Окрім того, в Україні визначено класифікацію опікових ран за глибиною ураження (див. Додаток 1).

Види опіків за чинниками ураження

Первинні ураження шкірних покривів незалежно від термічного агента, що їх спричинив, є опіковою травмою. Відповідно до чинника ураження опіки поділяють на чотири види:

• термічні
• електричні
• променеві.

Майже всі побутові нещасні випадки, за яких стався опік, пов’язані з недотриманням правил безпеки життєдіяльності. Розглянемо види опіків детальніше із наведенням найпоширеніших обставин їх отримання.

Термічні опіки

Серед тяжких форм опіків широко розповсюджені термічні. Більше 90% з них спричинені такими термічними агентами, як:

• гаряча рідина
• пара
• полум’я
• гарячі предмети.

Найбільші ураження трапляються через обшпарювання окропом, найглибші — гарячою або киплячою олією, рідинами, що горять, смолою.

Опіки гарячою водою, тобто обварювання, становлять до 80% усіх видів опіків у дітей дошкільного віку. Особливо часто діти випадково обшпарюються гарячими напоями або гарячою водопровідною водою. Для отримання тяжкого опіку внаслідок обшпарювання водою за температури +70 °С інколи достатньо секунди.

Уявлення про те, що до опіку може призвести лише дуже гаряча рідина, температура якої близька до закипання, є хибним. Так, вода, температура якої становить +50 °С, може спричинити опік за 5-10 хв. Є летальні випадки отримання опіків через обварювання водою з водопровідного крану. Трапляються випадки купання немовляти в гарячій ванні без попередньої перевірки температури води, прикладання гарячої, а не теплої грілки до тіла немовляти, годування з пляшки гарячими рідинами тощо. Іноді опікові травми пов’язані з перекладанням догляду за маленькою дитиною на старших дітей або літніх людей без урахування особливостей їх психології та віку.

Діти молодшого дошкільного віку найчастіше отримують опіки внаслідок:

• перевертання на себе окропу, гарячого молока, супу тощо
• сідання в ємкість із гарячою водою
• доторку до розжарених предметів — теплового радіатора, праски, електричної і газової плити, духової шафи, лампочки, металу тощо.

У дітей старшого дошкільного віку і школярів частіше фіксують опіки, спричинені відкритим полум’ям. Це трапляється під час ігор, у разі неправильного поводження з вогнем, феєрверками і петардами. Дуже тяжкі травми отримують внаслідок займання одягу, зокрема маскарадних костюмів на святах. Тяжкі опіки, аж до обвуглювання, можуть отримати діти під час пожежі.

У побуті досить часто діти отримують опіки в першій половині дня — під час приготування батьками їжі, перебування дитини на кухні без нагляду дорослого. Пам’ятка для батьків дошкільників щодо профілактики опіків у побуті подана в Додатку 2.

Електричні опіки

Електричні опіки, зокрема опіки від ураження високовольтним струмом, належать до травматизму техногенного характеру. Ступінь їх поширення зростає разом зі збільшенням кількості побутових електроприладів. Нині частка електричних опіків серед тяжких уражень, що потребують госпіталізації, становить до 8%.

Електричні опіки виникають унаслідок проходження електричного струму через тканини і перетворення електричної енергії в теплову. Окрім опіків, електричний струм призводить і до системного ураження — електротравми. Головна причина електротравм у побуті — порушення правил безпеки під час користування електроприладами.

Електричні опіки завжди глибокі, тяжкість ураження залежить від:

• напруги і сили струму
• площі контакту з тілом
• стану здоров’я потерпілого.

Вологість шкірних покривів і висока загальна гідрофільність дитячого організму сприяють отриманню більш тяжкого ураження. Що вище напруга струму — вольти, то більші опіки; що більша сила — ампери, то небезпечніше для життя ураження.

Найнебезпечніші для життя ураження спричиняє проходження електричного струму через грудну клітку і голову.

У дітей високовольтні електротравми фіксують під час ігор в електротранспорті, електричній щитовій тощо.

Променеві опіки

Променеві опіки в побуті спостерігають досить рідко.

Найпоширенішою і найлегшою формою променевого опіку в дітей є сонячний опік. Механізм захисту дитячої шкіри від дії сонячного ультрафіолету формується в організмі до трирічного віку. Шкіра дітей від народження до трьох-п’яти років дуже чутлива до дії сонячних променів, і досить декількох хвилин перебування на відкритому сонці з 11:00 до 17:00, щоб дитина отримала опіки шкіри. Опікова рана з’являється через 2-3 год. після отримання променевого сонячного опіку, проявами якого є гіперестезія і хворобливість шкіри, еритема і/або пухирі. При цьому можливі симптоми теплового удару.

Вторинні ураження організму внаслідок опіку

Унаслідок отримання поширених і/або глибоких опіків у дитини можуть розвинутися вторинні ураження всього організму, тобто опікове захворювання.

Через несформованість адаптаційних механізмів дитячого організму і високу потребу тканин у кисні вторинні гіпоксичні та ішемічні ураження в дошкільників більш виражені, ніж у дорослих. Водно-електролітний склад м’яких тканин дитини потребує більшої кількості сечі для виведення з організму шлаків. До  того ж уміст води відносно маси тіла у дітей значно вищий порівняно з дорослими. Цим визначається виражена схильність дитячого організму до:

• затримки води
• розвитку системних набряків
• формування поліорганної недостатності.

Стресова реакція після сильного опіку провокує різке, впродовж декількох секунд, тривале зниження хвилинного об’єму кровообігу, далі — пригнічення скорочувальної здатності міокарда. Одразу після ураження дуже швидко підвищується проникність судин по всьому тілу, що призводить до випоту до ¹/₃ об’єму плазми в міжклітинний простір як у зоні опіку, так і поза ним.

У дітей після опіків завжди розвивається дефіцит плазмових білків. Упродовж декількох хвилин значно знижується нирковий кровообіг і швидкість клубочкової фільтрації, яка є показником функціонального стану нирок. Можливий розвиток олігурії і гіперазотемії. Олігурія найбільш виражена в перші години після ураження і може зберігатися до декількох тижнів. Після отримання опіку протягом наступної доби виникає анемія через втрату крові, ураження нирок і загальнотоксичний синдром. Некроз тканин спричиняє системний токсикоз, уповільнення процесів росту органів і тканин, пригнічення імунітету. Погіршення стану імунної системи і великі відкриті поверхні ран сприяють інфікуванню, поширенню інфекції і розвитку сепсису. Останній є головною причиною летальності внаслідок опікового захворювання.

Варто наголосити, що розвиток опікового захворювання у дітей можливий навіть за ураження 5% поверхні тіла, а опіковий шок — за поверхневого опіку 5-10% або глибокого опіку 3-5% поверхні тіла. Головне — одразу після отримання опікової травми розпочати надання першої долікарської допомоги (див. Додаток 3).

Для здоров’я дітей раннього віку критичними вважають глибокі опіки площею більше 30% поверхні тіла, а для дітей старшого дошкільного віку — більше 40% поверхні тіла. Наслідки опіку передусім залежать від поширення і глибини ураження.

Поверхневі опіки діти переносять відносно легко, хоча це залежить від площі ураження. Якщо опік не перевершує за розмірами 70% поверхні тіла, то дитина зазвичай видужує. За глибоких опіків летальний кінець можливий і в разі відносно невеликої площі опікової рани.      

Додаток 1

Класифікація опікових ран за глибиною ураження

Відповідно до додатка до Положення про систему комбустіологічної допомоги в Україні,
затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України
«Про систему комбустіологічної допомоги в Україні» від 30.09.2013 № 838

Додаток 2

Профілактика термічних опіків у дітей

Термічні опіки — це ураження поверхні тіла людини термічними агентами, що може призвести до тяжких наслідків для її життя та здоров’я. Серед дітей дошкільного віку найчастіше спостерігають випадки обшпарювання окропом та гарячими рідинами. Тому для запобігання термічним опікам у дітей дорослі мають дотримуватися правил безпеки життєдіяльності.

Не залишайте без нагляду дитину поблизу відкритих джерел вогню, зокрема газових плит, камінів, мангалів, вогнищ, а також радіаторів і обігрівачів.

Не допускайте перебування дітей на будівельних і промислових майданчиках, у гаражах, поблизу гарячого асфальту, смоли тощо.

У побуті за можливості користуйтеся дальніми конфорками газової чи електричної плити.

Якщо треба скористатися передніми конфорками плити — ставте сковорідки та каструлі ручками до стіни.

Не саджайте дитину до себе на коліна та не носіть її на руках, коли п’єте гарячі напої.

Ставте гарячу їжу і напої чимдалі від краю столу.

Не залишайте гарячу їжу і напої на серветці або скатертині, яку активні діти можуть стягнути на себе.

Щоб дитина не обшпарилася водою в раковині або ванні, регулюйте температуру води так, щоб вона не перевищувала +40 °С.

Ніколи не залишайте дитину без нагляду у ванній кімнаті та у самій ванні, щоб дитина не захлинулася і не обварилася, якщо випадково відкриє кран з гарячою водою.

Не довіряйте догляд за дітьми дошкільного віку старшим дітям або літнім членам родини.

Зберігайте праски, електроприлади, свічки, запальнички та інші подібні предмети в місцях, недоступних для дитини.

За можливості не використовуйте електроприлади в присутності дитини, щоб не зацікавити її і не спонукати до наслідування.

Затуляйте розетки заглушками та стежте за тим, щоб електродроти були недоступними для дитини.

Перевіряйте автомобільне крісло перед тим, як посадити в нього дитину, адже сидіння і пряжки можуть нагрітися від сонячного проміння так сильно, що призведуть до опіку.

Якщо машина була розташована під відкритим сонячним промінням, застеліть рушником дитяче сидіння, перш ніж саджати в нього дитину.

У дошкільному навчальному закладі не допускайте самостійного перебування дітей в господарських приміщеннях — пральнях, харчоблоці. Не залишайте дітей без нагляду, особливо під час роздачі їжі.

Ретельно контролюйте поведінку дітей на ігрових майданчиках, не допускаючи ігор з сірниками, запальничками, петардами, феєрверками, гарячими та займистими предметами і рідинами.

На відкритому дитячому майданчику в спекотні сонячні дні обов’язково перевіряйте, чи не занадто нагрілися металеві деталі іграшок, спортивних споруд та атракціонів.

Постійно проводьте бесіди з дітьми щодо безпеки життєдіяльності, зважаючи на особливості дитячої психології — імпульсивність вчинків, невміння аналізувати і передбачати ситуацію тощо.

Пам’ятайте, що проведення бесід з дітьми щодо правил безпеки життєдіяльності, не є приводом для послаблення догляду за дітьми.

Додаток 3

Перша долікарська допомога дитині в разі термічного опіку

Перша допомога на місці події в разі опіків полягає у швидкому припиненні дії термічного агента. За ураження органів дихання й отруєння токсичними речовинами, що утворюються під час горіння, першочерговим заходом є забезпечення прохідності дихальних шляхів дитини — подача чистого повітря і контроль за їх прохідністю. Який же порядок надання першої долікарської допомоги в разі отримання дитиною термічних опіків за різних ситуацій?

У разі обварювання окропом якнайшвидше зніміть намочений гарячою рідиною одяг дитини, по можливості — швидко охолодіть обварені частини тіла водопровідною водою.

У випадку займання одягу дитини загасіть полум’я водою, а потім зніміть одяг. Якщо достатньої кількості води немає, гасіть доступними підручними засобами — щільною тканиною, одягом, піском, землею тощо.

Дозуйте зусилля і не накривайте дитину з головою — це може призвести до вдихання продуктів горіння з подальшим опіком дихальних шляхів і/або отруєнням.

Не притискайте щільно одяг, що горить, до тіла, а також не збивайте полум’я голими руками.

Якщо дитина перебуває в зоні дії електричного струму, в першу чергу подбайте про особисту безпеку, аби можна було допомогти дитині.

Розплавлений і прилиплий до тіла одяг не видаляйте, щоб уникнути додаткового ураження обпаленої поверхні і скальпування рани. Ці ділянки закрийте сухими стерильними серветками.

За опіків кінцівок, плечового поясу, голови, шиї — зніміть з дитини ланцюжки, кільця, годинник, браслети, адже надалі через поширення набряку вони можуть здавлювати тканини, порушуючи кровообіг аж до розвитку ішемії та некрозу.

Якомога раніше розпочніть охолодження опікової поверхні. Це зменшить глибину ураження, обсяг набряку та послабить больові відчуття, що дуже важливо для дитини. Охолоджувати опікову поверхню слід тому, що:
—  навіть після припинення дії термічного агента опіковий процес розвивається та поглиблюється через те, що уражені поверхневі тканини нагрівають нижчі тканини;
—  продукти тканинної деструкції, що утворюються, порушують локальну мікроциркуляцію і газообмін;
—  перегрівання різко активує процеси окислення і зумовлює поширення травми на неуражені або слабо уражені тканини.

Для охолодження в перші дві години використовуйте воду, температура якої становить +8°…+25 °С (температура холодної водопровідної води +8…+15 °С). Впродовж не менше 15 хвилин температура води має бути +15 °С.

Застосовуйте душовий розпилювач або будь-яке доступне джерело води, підбираючи температуру води до комфортної, щоб не допустити ознобу в дитини.

Через легкість загального переохолодження організму дитини раннього віку охолоджуйте уражену ділянку тіла водою за температури +22 °С.

За можливості занурюйте уражену частину тіла дитини у ванну з водою. Тривалість охолодження залежить від локалізації, глибини і площі опіку і коливається від 3–5 до 15–20 хвилин.

Пухирі, що утворилися, змастіть антисептичною маззю — синтоміциновою емульсією, левомеколем — і накрийте стерильною марлевою серветкою.

Опікові рани можна обробити неспиртовими водними антисептиками — бетадином, декасаном.

У разі тяжких опіків догоспіталізаційні заходи обмежте охолодженням уражених частин тіла і накладенням на них пов’язок. Не видаляйте фрагменти тканин, не намагайтеся очистити рани.

Обов’язково госпіталізуйте в разі опіків дитину:

—  віком до трьох років

—  з електричними опіками

—  з опіками шиї, рук, геніталій

—  з підозрою на термоінгаляційні ураження

—  яка була фізично слабкою, нездоровою перед тим, як стався опік.

Дитину з опіками незалежно від їх площі і глибини обов’язково має оглянути хірург або комбустіолог.

У разі термічного опіку в дошкільника категорично заборонено:

—  Укутувати і зігрівати опікову поверхню.

—  Змащувати опікову рану жирними речовинами і продуктами, зокрема салом, вазеліном, олією, оскільки це погіршує тепловіддачу і доступ повітря.

Прикладати лід до опікової рани, адже в умовах порушеного кровообігу це призведе до спазму судин, відмороження і некрозу тканин.

Присипати опікову рану землею, тальком, присипками, борошном та іншими сипкими речовинами.

Силоміць зривати фрагменти одягу з уражених ділянок опікової поверхні тіла дитини (правильно — зрізувати ножицями).

Торкатися опікової рани руками.

Розкривати пухирі, що утворилися.

Прикладати до опікової рани серветки, змочені засобами побутової хімії, сечею тощо.

Заклеювати опікову рану лейкопластиром.