Вiдповiдно до та (далi — Закон) працiвнику за його бажанням надається вiдпустка без збереження заробiтної плати в обов’язковому порядку, зокрема, у таких випадках:
- матерi або батьку, який виховує дiтей без матерi, що має двох i бiльше дiтей вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда, — тривалiстю до 14 календарних днiв щорiчно
- чоловiковi, дружина якого перебуває у пiсляпологовiй вiдпустцi, — тривалiстю до 14 календарних днiв
- матерi або iншим особам, визначеним законом, в разi якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалiстю, визначеною в медичному висновку, але не бiльш як до досягнення дитиною шестирiчного вiку
- пенсiонерам за вiком та iнвалiдам III групи — тривалiстю до 30 календарних днiв щорiчно;
- iнвалiдам I та II груп — тривалiстю до 60 календарних днiв щорiчно
- особам, якi одружуються, — тривалiстю до 10 календарних днiв
- працiвникам у разi смертi рiдних по кровi або по шлюбу: чоловiка (дружини), батькiв (вiтчима, мачухи), дитини (пасинка, падчiрки), братiв, сестер — тривалiстю до 7 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад; iнших рiдних — тривалiстю до 3 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця поховання та назад
- працiвникам для догляду за хворим рiдним по кровi або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постiйного стороннього догляду, — тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше 30 календарних днiв
- працiвникам для завершення санаторно-курортного лiкування — тривалiстю, визначеною у медичному висновку
- працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi навчальнi заклади, — тривалiстю 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу та назад
- працiвникам, допущеним до складання вступних iспитiв в аспiрантуру з вiдривом або без вiдриву вiд виробництва, а також працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi та успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, — тривалiстю, необхiдною для проїзду до мiсцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки i назад
- сумiсникам — на термiн до закiнчення вiдпустки за основним мiсцем роботи
- працiвникам, якi не використали за попереднiм мiсцем роботи щорiчну основну та додатковi вiдпустки повнiстю або частково i одержали за них грошову компенсацiю, — тривалiстю до 24 календарних днiв у перший рiк роботи на даному пiдприємствi до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи
- працiвникам, дiти яких у вiцi до 18 рокiв вступають до навчальних закладiв, розташованих в iншiй мiсцевостi, — тривалiстю 12 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямi
- працiвникам на перiод проведення антитерористичної операцiї у вiдповiдному населеному пунктi з урахуванням часу, необхiдного для повернення до мiсця роботи, але не бiльш як сiм календарних днiв пiсля прийняття рiшення про припинення антитерористичної операцiї.
За сiмейними обставинами та з iнших причин працiвнику може надаватися вiдпустка без збереження заробiтної плати на термiн, обумовлений угодою мiж працiвником та власником або уповноваженим ним органом, але не бiльше 15 календарних днiв на рiк (частина 2 ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону).
3 корисні статті
У зазначено, що важливими гарантiями при наданнi вiдпусток без збереження заробiтної плати, встановленими статтями 25, 26 Закону, є те, що на час їх надання за працiвником зберiгається його мiсце роботи (посада), а час перебування в таких вiдпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорiчну основну вiдпустку.
Статтею 4 Закону визначенi види вiдпусток, якi надаються працiвникам. Частиною другою зазначеної статтi передбачено, що законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватися iншi види вiдпусток. Тобто колективним чи трудовим договором можуть встановлюватись лише iншi види вiдпусток, якi не визначенi у статтi 4 Закону.
Варто зазначити, що норма частини другої статтi 4 Закону не поширюється на вiдпустки без збереження заробiтної плати, так як такий вид вiдпусток визначений Законом та встановлена конкретна тривалiсть цих вiдпусток.
Вiдповiдно до частини третьої статтi 23 Закону оплата iнших видiв вiдпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на пiдприємствi пiсля сплати податкiв та iнших обов’язкових платежiв до бюджету або за рахунок коштiв фiзичної особи, в якої працюють за трудовим договором працiвники. В установах i органiзацiях, що утримуються за рахунок бюджетних коштiв, оплата цих вiдпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та iнших додаткових джерел.
Мiнсоцполiтики наголошує, що iншi види вiдпусток, передбаченi колективним договором, угодою та трудовим договором, мають бути оплаченi. Встановлення iнших видiв неоплачених вiдпусток є порушенням законодавства про працю.
