Підтримка особистісного здоров'я: акценти
Освітнє середовище – сукупність зовнішніх умов, факторів, впливів, способів навчання і виховання, необхідних для успішного функціонування освіти. Це один з головних чинників вдосконалення освітнього процесу. Іншими словами, це середовище для формування та розвитку особистості.
Освітнє середовище має такі характеристики, як: цілісність, різносторонність, варіабельність, суб’єктивність, соціокультурна мобільність, координованість, емоційна насиченість.
Середовище спрямоване на розвиток дитини у різних сферах дитячої життєдіяльності:
- Фізичній
- Пізнавально-інтелектуальній
- Соціально-моральній
- Комунікативно-мовленнєвій
- Художно-естетичній
- Предметно-практичній.
Чинники розвитку середовища впливають на дорослих і дітей безпосередньо та опосередковано, ситуативно і систематично. Залежно від цих чинників виділяють основні види розвивального освітнього середовища: предметне, природне, інформаційне, соціальне, внутрішнє (простір власного Я особистості).
Практичні рекомендації та картки контролю, щодопоможуть перевірити, як вихователі організовують роботу зформування в дітей культурно-гігієнічних навичок.
Предметно розвивальне середовище в ЗДО та його роль
Невід'ємною складовою в організації світнього процесу є середовищний підхід. Адже саме предметне оточення є стимулом до різних видів діяльності дитини, де вона може використати набуті знання та збагатити свій досвід.
Для забезпечення дитячої життєдіяльності у розвивальному предметному середовищі, необхідні різноманітні матеріальні засоби для повноцінного розвитку особистості. Дуже важливо, перед вступом дитини до школи, грамотно та раціонально облаштувати розвивальне предметне середовище ЗДО. Для підвищення ефективності реалізації освітнього процесу необхідне відповідне сучасне обладнання. Це дасть змогу також розвивати дитину відповідно до вимог Державного освітнього стандарту.
Середовищний підхід передбачає функціональність розвивального предметного середовища. Це означає спершу обґрунтування та прогнозування реальної потреби закладу в оснащенні, а вже потім проектування й облаштування освітнього простору.
З чого розпочати облаштування розвивального середовища
Створення розвивального предметного середовища — досить складний процес, з кількома рівнями. У ході проєктування розробляють прототип цього середовища, зокрема:
- Структуру середовища;
- Розміщення окремих складових та правильне їх поєднання у середовищі;
- Можливість трансформування, мобільного переміщення окремих складових;
- Наповнюваність обладнанням і засобами.
Створюють різні варіанти розвивального предметного середовища на основі проєктування. Обов'язково враховують потреби дітей відповідно до вікової групи. Наступним етапом є вибір оптимального варіанту і відповідно до нього облаштування середовища.
Принципи при проєктуванні розвивального середовища
Є 13 принципів, що допоможуть Вам у проєктуванні предметного розвивального середовища:
1)Враховуйте вік вихованців. При виборі засобів та обладнання для навчання беріть до уваги потреби дітей різного віку. А також орієнтуйтесь на сенситивні періоди. Це так звані «вікна можливостей», які підказують оптимальний період для навчання дитиною чогось. Їх легко помітити, якщо спостерігати за інтересом дитини до певних видів занять.
2)Розвивальна спрямованість. Облаштовувати осередки необхідно з урахуванням найбільш актуального заняття для розвитку дитини в даний час. Орієнтуйтесь на особистісний підхід і творчий розвиток дитини.
3)Розширення та вдосконалення. Важливо урізноманітнювати умови розвитку дитини, можливості для її якісного навчання. Необхідно максимально збагачувати діяльність дитини в середовищі, задовольняти потреби її розвитку.
4)Поєднання різних видів діяльності, таких як спілкування, гра, праця, пізнавально-пошукова, рухова, художньо-мовленнєва, образотворча та інших.
5)Функціональності. Нашим завданням є підлаштувати елементи предметного середовища до освітніх цілей і програми. Вони мають відповідати вимогам: практичність у використанні, мобільність, варіабельність.
6)Культуровідповідності, зв’язку з реальним життям.
7)Діалогу та співпраці. Просторове розміщення й вміст осередку має сприяти співтворчості та спілкування однолітків між собою і з дорослими.
8)Динамічності. Наповнення середовища має бути мобільним, для того щоб його можна було легко змінювати та вдосконалювати. Однак, потрібно забезпечити відносну постійність, для відчуття комфорту і захищеності. На основі цієї постійності можна вносити необхідні корективи. Такі періодичні зміни та оновлення середовища дозволять не втрачати інтерес вихованців до навчання. Не забувайте наповнювати середовище відповідно до вподобань дітей, а також враховуйте психолого-педагогічну доцільність.
9)Активності. Середовище має спонукати до активного розвитку та дозвілля дітей, взаємодії з його наповненням. Воно має бути розраховане на зниження надмірної активності дитини, щоб «переключити» її на інші види діяльності.
10)Емоційного комфорту. Принцип базується на відчутті благополуччя дорослого й дитини у предметному середовищі. Для цього потрібно забезпечити позитивні емоції, різноманітність вражень на загальному позитивному емоційному тлі.
11)Центрування. Допомагає комфортно розташовуватись у просторі, дає змогу взаємодіяти дітям у групах, не заважати один одному, почергово змінювати вид діяльності.
12)Естетичності. В облаштуванні приміщень, майданчиків, території закладу важливо поєднювати звичні та нестандартні елементи. Потрібно орієнтуватись на загальні канони естетичної організації предметного середовища. Правильне оформлення створює сприятливі умови для комфортного та цікавого перебування дітей.
13)Безпеки. Облаштовувати розвивальне предметне середовище слід не тільки естетично, а безпечно. Потрібно організовувати середовище відповідно до санітарно-гігієнічних, техніко-ергономічних норм безпеки щодо будівель, ділянок, обладнання та навчальних засобів.
→ Сенсорний розвиток дошкільнят
Створення моделі розвивального середовища
Модель розвивального предметного середовища може мати форму як елементарного макета приміщення, так і ділянки території. У моделюванні середовища допоможуть різноманітні схеми, малюнки, плани. Потрібно використовувати принцип варіативності, тобто різні варіанти моделей в оформленні. Це створить оригінальний, індивідуальний образ кожного дитячого садочка.
Предметне середовище створюють з розрахунком на довготривалий термін перебування дітей у закладі, у різних видах організованої та самостійної діяльності дітей як у приміщеннях, так і на майданчиках.
Педагог створює такі умови, щоб дитина мала право вибору місця і змісту діяльності, робить все необхідне для особистісного зростання учнів. Проте обмеженість площ приміщень і ділянок закладу дошкільної освіти, лімітована кількість певних засобів та обладнання можуть створювати деякі складнощі. Тому рекомендовано, крім невеликих осередків у групових приміщеннях, облаштовувати більші функціональні центри. Сюди можна віднести спортивну залу, музичну, театральну зону, художню майстерню, влабораторію, невеликий музей.
Види освітніх осередків
У групових приміщеннях виокремлюють такі освітні осередки:
- Книжковий
- Виставковий
- Природничий
- Художньої діяльності
- Театральної діяльності
- Освітньо-пізнавальної діяльності
- Ігровий з різними видами ігор – спортивними, інтелектуальними, настільними, конструкторсько-будівельними
- Відпочинковий,
- Батьківський,
- Виставковий тощо.
Вибір осередків має здійснюватись на основі вікової категорії дітей, рівня та змісту освітньої програми, пріоритетних напрямів роботи з дитячим колективом. Кількість, види та розміщення осередків у групі може змінюватися.
Важливо одразу скласти та представити учням прості, але ефективні правила перебування і діяльності дітей в групових осередках. Це дозволить уникнути конфліктів, безпорядку, надмірного скупчення дітей. Для того, щоб вихованці залюбки дотримувались цих правил, рекомендуємо створювати їх спільно з учнями.
Якими нормативними документами керуватися
При виборі засобів навчання та обладнання предметного середовища, необхідно брати до уваги Примірний перелік ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти, затверджений наказом МОН від 19.12.2017 № 1633, щорічними
Проте ці документи не регламентують кількість та асортимент засобів навчання та обладнання. Їх можна змінювати для кожного окремого закладу дошкільної освіти залежно від доступних джерел фінансування, кількості дітей, площі приміщень, профільності закладу.
Вітчизняними науковцями була запропонована сучасна класифікація обладнання дошкільних закладів освіти. Вона включає:
-Обладнання закладів освіти – сукупність всіх засобів для формування освітнього середовища та організації навчального процесу.
-Обладнання загального призначення – сюди відносять меблі, оснащення для медичного кабінету, кухні, пральні.
-Засоби навчання – джерело для формування знань та навичок учнів. Серед них: інвентар, посуд, іграшки, вимірювальні прилади, музичні та художні інструменти, навчально-наочні, технічні засоби, фізкультурне обладнання.
Як запобігти надлишковості
При оформленні інтер'єру важливо використовувати принципи доцільності і органічності. Облаштовуючи розвивальне предметне середовище, слід обирати обладнання відповідного розміру до вікової групи дітей, надійні матеріали, зручні конструкції. Необхідно визначати оптимальні варіанти їх заміни, взаємного поєднання, зручні місця розміщення і зберігання.
Уникайте надлишку картин, плакатів, стендів, макетів. Це призводить до психологічної втоми дітей і розсіювання їхньої уваги.
Не бійтесь змінювати підходи до створення предметного середовища, дозволяйте педагогам розкривати свій творчий потенціал у цьому напрямку. Однак, все ж варто прислухатись до порад та настанов. Все це сприятиме комфортному та успішному перебуванню вихованців у закладах дошкільної освіти.
