Науковці вирізняють три категорії знань, пов’язаних із навчанням і професійним розвитком педагогів:
- знання, потрібні для практики, — їх отримують у закладах вищої освіти та в межах різних програм професійного розвитку
- практичні знання, засвоєні під час педагогічної діяльності, — для вчителя вони є найважливішими;
- знання про практику — ними оволодівають за допомогою критичного мислення, на основі аналізу власної діяльності, діяльності колег і під час практичних досліджень.
Професійний розвиток весь час потребує активної позиції педагога, адже ніколи не може вважатися завершеним.
Основна форма професійного розвитку педагогів — підвищення кваліфікації. Самоосвіта важлива як для вчителів початкових класів, так і вчителів старшої школи. Утім зараз професійний розвиток розглядають як довготерміновий процес систематичного надання можливостей і досвіду для зростання й розвитку в професії. Як молоді, так і досвідчені фахівці мають змогу здобувати нові знання.
Самоосвіта вчителя в системі методичної роботи
Сутність самоосвіти можна умовно визначити трьома складовими:
- психологічний — самооцінка — невдоволеність — бажання змін
- методичний — опрацювання фахової літератури, відвідування методичних заходів, тренінгів, вивчення курсів тощо
- діяльнісний — дію, роблю — змінююсь сам — змінюю свою професійну діяльність.
Самоосвіта буде дієвою лише за наявності усіх цих складових.
У школі за організацію самоосвіти вчителів відповідає заступник директора з навчально-виховної роботи. Утім, наскільки відповідально ставиться до цього кожен педагог? Аби відповісти на це запитання, можна провести анкетування педагогів.
Вчителі в своєму професійному розвитку найбільше покладаються на участь у методичних заходах. Проте якою досконалою не була б система методичної роботи, чи стане отримане теоретичне й практичне знання власним надбанням педагога, залежить лише від нього.
Важливою є мотивація педагогів до самоосвітньої діяльності у психологічному, методичному й практичному (діяльнісному) аспектах. Як реалізувати це завдання в системі методичної роботи та яка роль належить заступнику директора?
Мотивація до самоосвіти вчителя: методи та прийоми
Конкретизуємо практичні напрями діяльності завуча щодо шляхів впливу на самоосвіту вчителів.
Насамперед учителям варто запропонувати такі форми й методи роботи з дітьми, які вони зможуть одразу застосувати практично під час семінарів-практикумів, тренінгів. Практичний компонент має спонукати педагогів самостійно опрацювати джерела, які допоможуть дізнатися більше про запропоновані форми роботи, доповнити та урізноманітнити їх.
Необхідно спрямовувати педагогів до методичних джерел, серед яких:
- посібники
- журнали
- фахова література.
Важливо звернути увагу вчителів й на новий формат фахових журналів — електронний. Варто пам’ятати й про обмін інформацією між педагогами, тому для них слід організовувати методичні дайджести, колективні перегляди електронних журналів тощо.
У контексті розвитку сучасних технологій доцільно спонукати педагогів використовувати інтернет-ресурси, «відвідувати» професійні спільноти, де можна знайти фахову інформацію й цікаві практичні розробки.
Важливо переконувати вчителів, що саме від них залежить їхній:
- рівень професійної майстерності
- якість професійного зростання
- авторитет та імідж як педагога.
Потрібно самому бути прикладом щодо самоосвіти, демонструвати відкритість до інновацій. Адже самоосвітня діяльність заступника директора — вагомий чинник змін у діяльності педагогічного колективу.
♥ Забезпечення наступності між ЗДО та НУШ
Отже, заступник директора з навчально-виховної роботи має мотивувати вчителів до самоосвіти. Головне — знайти правильний підхід і дібрати цікаві форми роботи.
