Дедалі частіше в дошкільному закладі зустрічаються діти з проявами гіперактивності в поведінці. Такі дошкільники потребують особливої уваги, допомоги та підтримки як з боку батьків, так і з боку педагогічних працівників.
Як впоратися з емоційними складнощами: поради
Розмежовуємо поняття
Діти дошкільного віку, здорові фізично й психічно, мають бути активними, цікавитися усім, що їх приваблює в навколишньому світі. Тож цілком нормально, коли дошкільники не можуть довго всидіти за столом, їх складно вгамувати перед сном, вони бігають, не зупиняючись, після тривалого часу сидіння, не здатні до тривалого очікування.
Інколи дорослі змушені постояти в черзі, аби зайти до кабінету лікаря чи придбати певний товар у магазині. Для дітей стояти біля мами чи тата весь цей час доволі нудно, тож вони знаходять собі ліпші розваги, як-от обійти стелаж, дійти до кінця коридора й повернутися, порахувати кількість кроків від однієї стіни до другої тощо. І це також абсолютно нормально.
Натомість не нормально для дошкільників мовчки і спокійно стояти поруч з дорослими.
Отже, жвавість, рухливість і непосидючість дітей не завжди свідчить про проблеми в їхньому розвитку. Головні відмінності між активними дітьми та дітьми із синдром гіперактивності полягають у тому, що останні:
- бігають безцільно
- рухаються переважно хаотично, інколи їхні рухи навіть погано скоординовані
- не затримують надовго увагу навіть на найцікавішому предметі, незалежно від ситуації — удома, у магазині, дитячому садку тощо.
Окрім цього, гіперактивні діти імпульсивні, їхня поведінка є польовою, тобто стимулом до рухів і дій є поле — середовище, оточення. Рухаючись, вони зачіпають різні предмети, штовхають однолітків. Така поведінка часто призводить до виникнення конфліктних ситуацій. Проте ні прохання, ні погрози, ні покарання на гіперактивних дітей зазвичай не діють.
Діти зі СДУГ часто ображаються, однак про свої образи забувають доволі швидко. Таким дітям складно сконцентрувати увагу, вони легко відволікаються, ставлять багато різнотипних запитань, але не завжди спроможні дочекатися відповіді. У гіперактивних дітей не працює механізм самоконтролю, на відміну від їхніх однолітків, навіть дуже розбещених.
Роботу з дитиною раннього віку педагогам слід не вибудовувати за принципом розвитку окремих психічних процесів, а скеровувати на загальне, максимально різнобічне ознайомлення малюка зі світом предметів, людей і взаємин.
Супровід дітей зі СДУГ
Педагоги не завжди володіють достатніми знаннями щодо роботи з гіперактивними дітьми. Здебільшого вони акцентують увагу лише на тих труднощах, які зумовлює в них перебування таких дітей у групі дошкільного закладу. Водночас педагоги не завжди розуміють, що подібна поведінка має об’єктивні причини, і дошкільники зі СДУГ просто не можуть поводитися інакше.
Схема психолого-педагогічного супроводу гіперактивної дитини
Постійні зауваження, погрози, покарання з боку дорослих стають джерелом нових конфліктів. Окрім цього, такі форми впливу можуть призвести до формування в дітей негативних рис характеру. Тож навчитися жити в злагоді й співпрацювати з дошкільниками зі СДУГ — завдання для всіх дорослих, що постійно перебувають поруч з ними.
Особливості організації
Пам’ятайте, діагноз «Синдром дефіциту уваги та гіперактивності» дитині має право встановлювати лише лікар-невропатолог чи психоневролог. Тому якщо у вас а виникли підозри щодо наявності в конкретної дитини проявів гіперактивності, порадьте батькам звернутися до спеціаліста, який зможе підтвердити або спростувати цей діагноз.
Практичний психолог є головним організатором і координатором психолого-педагогічного супроводу дошкільників зі СДУГ. Залучіть до спільного розв’язання проблеми педагогічних працівників та батьків дітей.
Зберіть інформацію про конкретного дошкільника:
- проведіть цілеспрямоване спостереження за дитиною
- уточніть певні прояви її поведінки під час бесіди з батьками та педагогами
- внесіть ці дані в індивідуальну картку дитини групи ризику.
Заповнюючи індивідуальну картку дитини зі СДУГ, вкажіть передусім такі особливості її індивідуального розвитку:
- особистісні характеристики пізнавальних процесів
- характер міжособистісних взаємин з дорослими та однолітками
- сильні сторони особистості дитини, на які можна орієнтуватися під час роботи з нею.
Індивідуальна програма
Після опрацювання отриманої інформації практичний психолог складає індивідуальну програму психолого-педагогічного супроводу кожної дитини зі СДУГ (далі — індивідуальна програма). Така програма міститиме зміст роботи з дошкільником усіх учасників освітнього процесу. А також в ній фіксують строки проведення занять та їх результати. Для зручності частину програми в якій записують роботу проведену кожним з фахівців доцільно оформити у вигляді таблиці, що містить такі стовпці:
- Фахівець (вихователь групи, музичний керівник, учитель-логопед, корекційний педагог, керівник гуртка тощо, прізвища та імена батьків дитини)
- Зміст роботи з дитиною
- Дата проведення заняття, послідовність занять
- Результати
- Коментарі та примітки.
Обговорюйте поточні результати програми з батьками та педагогами, аби мати змогу своєчасно вносити корективи й зміни в її зміст.
Після реалізації індивідуальної програми окресліть на майбутнє стратегію педагогічної взаємодії з дитиною зі СДУГ для розкриття її потенційних особистісних можливостей.
Мультидисциплінарний підхід
Зміст і завдання індивідуальної програми обговоріть з педагогічними працівниками на засіданні психолого-педагогічного консиліуму дошкільного навчального закладу.
Корекційна робота з дітьми зі СДУГ спрямована передусім на:
- розвиток у дітей саморегуляції, самоконтролю, активної уваги
- формування навичок ефективної міжособистісної взаємодії
- створення ситуації успіху, підвищення самооцінки
- корекцію поведінкових порушень
- зняття психоемоційного напруження.
Під час реалізації індивідуальної програми психолого-педагогічного супроводу фахівці, які беруть у ньому участь, мають виконувати такі завдання:
практичний психолог —
- проводить консультації для батьків дитини зі СДУГ та педагогів, які з нею працюють
- проводить індивідуальні й групові заняття з дитиною із синдромом гіперактивності
- контролює реалізацію індивідуальної програми;
корекційний педагог —
- розвиває такі дефіцитарні функції, як-от уважність, контроль поведінки, руховий контроль
- розвиває пізнавальні процеси
- корегує й розвиває мовлення
- консультує батьків і вихователів;
вихователі груп —
- отримують консультації практичного психолога щодо роботи з дитиною зі СДУГ
- дотримуються рекомендацій практичного психолога
- створюють у груповому середовищі психологічно комфортні для дитини умови
- допомагають дитині зняти емоційне напруження в прийнятній формі
- проводять індивідуальні й групові заняття, спрямовані на розвиток у дитини самоконтролю та саморегуляції, а також на опанування нею навичок міжособистісної взаємодії та конструктивного розв’язання конфліктів
- підвищують статус дитини в колективі однолітків
- консультують батьків.
Окрім перерахованих завдань, педагогічні працівники разом із практичним психологом і батьками мають виконувати такі спільні завдання:
- навчати дитину адекватних способів вираження потреби в руховій активності;
- допомагати опанувати навички конструктивного розв’язання конфліктів;
- формувати здатність до емпатії.
Практичні рекомендації, щоб швидко опанувати тонкощі організації роботи педагогів над освітніми стартапами вдитячому садку.
Відповідальне використання термінів
Поняття «гіперактивність» дуже популярне в наш час. І доволі часто звичайну активність дітей, що певним чином може заважати дорослим, сприймають за гіперактивність. Нерідко використовують цей термін щодо швидких, рухливих, непосидючих дітей. Важливо вилучити неадекватне використання медичного діагнозу з лексикону педагогів та запобігти навішуванню ярликів.
Якщо педагог під час розмови використовує термін «гіперактивність», уточнюйте: «Це медичний діагноз. Скільки дітей у вашій групі має такий діагноз?». Або: «Хто встановив дитині такий діагноз?». Зазвичай вихователі відповідають, що такого діагнозу в дитини немає, утім вона доволі непосидюча. Відтак наголосіть, що в такому разі доцільно використовувати саме ті поняття, які найточніше описують поведінку дитини, аби він мав змогу уявити собі її особливості. На допомогу вихователям можна скласти перелік прикметників, які характеризували б поведінку активної дитини.
Таку саму роботу щодо адекватного й відповідального використання медичного діагнозу проведіть і з батьками, аби сформувати та/або активізувати їх віру у свою дитину.
Робота з батьками
Відповідно до розробленої індивідуальної програми практичний психолог проводить роз’яснювальну роботу з батьками дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). Її можна проводити в таких формах:
- консультації
- інформаційні повідомлення
- семінари-практикуми
- дистанційні форми психологічної просвіти, зокрема підготовка буклетів з рекомендаціями, розміщення інформації на стенді психологічної служби закладу освіти тощо.
Зорієнтуйте батьків дітей зі СДУГ на виконання таких завдань:
- співпрацювати з практичним психологом та педагогами дошкільного навчального закладу
- отримувати консультації фахівців, зокрема невролога, медичного чи практичного психолога, корекційного педагога тощо
- дотримуватися рекомендацій фахівців і закріплювати результати корекційної роботи під час спілкування з дітьми вдома
- періодично обговорювати в родині та з фахівцями процес реалізації індивідуальної програми.
Поясніть батькам, що вчинки дітей та низькі здібності ненавмисні та неруйнівні. Через такі свої особливості дошкільники не в змозі самостійно розв’язувати складні ситуації.
Розкажіть, що поліпшення поведінки залежить не лише від спеціально призначеного лікування, а здебільшого від доброї та спокійної атмосфери в родині.
Просвітницька робота з педагогами
Проведіть із педагогами семінар-практикум «Гіперактивна дитина в дошкільному закладі».
Мета семінару-практикуму:
- психологічна просвіта педагогів щодо особливостей та причин СДУГ
- демонстрація шляхів зниження рівня проявів гіперактивності у дошкільників
- розширення знань педагогів щодо способів розвитку в дітей навичок саморегуляції.
Під час семінару-практикуму педагоги:
- отримують теоретичні знання про гіперактивність дітей
- оволодівають практичними прийомами психологічної допомоги
—дошкільникам
— їхнім батькам.
Проведіть такі вправи, які допоможуть зрозуміти дошкільників, особливості їхньої поведінки і правильно реагувати на їхню гіперактивність.
Створення психологічного комфорту для дітей із синдромом гіперактивності
Найважливіше завданням педагогічного колективу — створити в дошкільному закладі умови для психологічного комфорту гіперактивних дітей є. Запропонуйте вихователям обговорити умови, які мають бути створені в приміщенні групи, аби вони позитивно впливали на гіперактивних дітей, та які із цих умов уже реалізовані.
Обговоріть можливе облаштування групових приміщень:
- у кольоровій гамі мають бути відсутні надто яскраві, насичені кольори
- куточки усамітнення та психологічного розвантаження мають бути оснащенні м’якими меблями, ширмами, спокійними іграми, матеріалами для зняття емоційного напруження, гніву, як-от мішечки для криків, гумові молоточки, якими можна бити по подушці, дитячий дартс, «листки гніву», «коробочка примирення» тощо
- мають бути наявні матеріали для проведення психогімнастичних ігор і релаксації, як-от магнітофон, аудіозаписи спокійної музики, килимки тощо
- доцільно створити «куточок добрих справ», де кожна дитина матиме власну коробочку або кишеньку на стенді, куди вона складатиме фішки, отримані від вихователя за добрі справи та вчинки.
У результаті систематичної, організованої роботи дорослі, які оточують дошкільників, зокрема батьки та педагоги, зрозумівши суть проблеми синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, перестануть сприймати таких дітей як неслухняних шибеників, до яких слід застосовувати суворі дисциплінарні заходи. А навпаки, навчаться враховувати індивідуальні особливості кожного з цих дітей та спрямовувати свою взаємодію з ними на підтримку та допомогу їм в оволодінні важливими навичками самоконтролю. Це допоможе дітям зростати успішними, впевненими, налагоджувати ефективну взаємодію з дорослими та однолітками в колективі дошкільного закладу та поза його межами.
За матеріалами Вікторії Білополої,
практичного психолога комунального комбінованого ДНЗ № 236,
м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.,
ж. «Практичний психолог: Дитячий садок»
